ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм.
1. Який ходить. Вільному —
воля, ходячому — путь (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 155); Не
дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою
колодою По світу валятись (Тарас Шевченко, I, 1951, 349);
// Який
подорожує, мандрує; мандрівний. Ставили цей мур
графи Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх
улюблених крамарів та ходячих банкірів (Нечуй-Левицький, VII,
1966, 351);
// Який може ходити, пересуватися сам (про
хворого). Усіх [французів] мучила спрага, та хоч
поміж поранених були і ходячі, але вони не наважувалися
виходити з хати (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 315);
Тепер у Ольги лишились тільки такі поранені, яких
у госпіталях називають ходячими (Петро Дорошко, Не повтори..,
1968, 23).
2. перен., ірон. Який є живим втіленням кого-,
чого-небудь. Для втілення в мистецтві образу сучасника
треба мислити завжди значними соціальними
категоріями в усій різноманітності суперечностей, почуттів,
з глибокими підтекстами.. Інакше на екрані дедалі
частіш почнуть з'являтися ходячі схеми замість живих
радянських людей (Олександр Довженко, III, 1960, 8); [Валя:]
Даню, ти що — дратуєшся зі мною? Думаєш, Валя —
якийсь циркуляр? Ходяча резолюція? (Юрій Мокрієв, П'єси,
1959, 206); На екрані вже він.., цей ходячий колодязь
мудрості, сипав би прислів'ями, а тут мовчить
(Олесь Гончар, Циклон, 1970, 133).
♦ Ходяча газета див. газета; Ходяча енциклопедія
див. енциклопедія; Ходяча совість (чеснота і т. ін.) —
людина, основною рисою якої є доброчесність,
добропорядність. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча
совість людська (Остап Вишня, I, 1956, 6); Мудрий чоловік той
Гриць Прутик. Працює на диво всім зразково, віддає
кожному, що належиться, словом, ходяча чеснота (Степан Ковалів,
Світ.., 1960, 77); Ходячий довідник — те саме, що
Ходяча енциклопедія (див. енциклопедія). У нього була
дивовижна пам'ять.. Дільничний обліковець називав його
«ходячим довідником» і не раз звертався до Сої, коли
треба було уточнити якусь цифру чи день якоїсь події
(Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 98); Ходячий мрець (мертвець);
Ходячі мощі — дуже виснажена, худа людина. Не було
вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити
бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Гнат Хоткевич, I, 1966,
160).
3. Який широко вживають, використовують;
загальноприйнятий. «Вільна народна держава» була
програмною вимогою і ходячим лозунгом німецьких
соціал-демократів 70-х років. Ніякого політичного змісту, крім
міщанськи-пишномовного опису поняття демократії,
в цьому лозунгу нема (Ленін, 33, 1973, 19); Крок за
кроком спростовувала і спростовує поезія ходяче положення
про те, що прогрес убиває мистецтво (Радянське літературознавство, 7,
1967, 18);
// Який узвичаївся, усталився; типовий.
Шевченко знав, що більшість армійських офіцерів —
п'яниці, картярі і бретери, і хоча Долгов ніби й не був
схожий на цей ходячий тип армійця, Тарас Григорович
намагався стушуватися і на запитання відповідав
якомога лаконічніше (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 86);
Використовує Старицький у п'єсах і великий матеріал народної
фразеології — прислів'я, приказки, ходячі порівняння
(Курс історії української літературної мови, I, 1958, 371);
// Який
користується великою популярністю; розповсюджений.
Мені здається, що Котляревський.., може, якими
ходячими у той час піснями і скористувався задля своєї
«Наталки» (Панас Мирний, V, 1955, 407); «Декамерон» Боккаччо
виріс на ґрунті ходячих оповідань і анекдотів
(Максим Рильський, IX, 1962, 191);
// Позбавлений оригінальності,
природності; банальний. [1 бсен:] Існує ходяча
фраза, за яку завжди ладні вхопитися розумуючі базікала,
які повторюють чужі думки, тільки-но захочуть
похизувати перед юрбою (Вітчизна, 5, 1956, 159).