Словник української мови

ХОДЬБА́, и, жін. Те саме, що ходіння. Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли від ходьби (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Вона до гетьмана підходить, і од ходьби вбрання шумить... (Володимир Сосюра, I, 1957, 382); Ходьба втомлювала і заспокоювала Юрка (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 323).
 Спортивна ходьба — вид легкої атлетики, який полягає в ходінні швидким темпом на довгі дистанції (10—50 км). Іван Петрович Погребняк по праву вважається піонером спортивної ходьби (Вечірній Київ, 11.X 1967, 2); Ходьба на лижах — катання на лижах. Зміцнити здоров'я може ходьба на лижах (Логіка, 1953, 75).