в означеннях
Тлумачення, значення слова «ходити»:

ХОДИТИ, ходжу, ходиш, недок.

1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти. «От і купив, от тобі й нива!» — думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Крайнєє ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 114); Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114);  * Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Тарас Шевченко, II, 1963, 171); Ходить ніч по червневому темному місту (Леонід Первомайський, I, 1947, 92); Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (Максим Рильський, I, 1956, 45);
//  Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Володимир Сосюра, I, 1957, 240); Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Юрій Яновський, II, 1958, 10);
//  Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін. — Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янці ходить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка, V, 1956, 19);
//  по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.). [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила... (Тарас Шевченко, II, 1963, 312); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе... (Олесь Гончар, III, 1959, 134);
//  по чому. Бувати десь, переміщаючись ногами. Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Леся Українка, I, 1951, 405); Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (Максим Рильський, III, 1961, 80);
//  Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100); — Хібо ж воно гарно, як дівка.. ходить, неначе ступа просо товче (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 313); — Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс, — сказала Уляна (Олександр Довженко, I, 1958, 293); Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб'ячому ходить просто по дну (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 38);
//  Вештатися, тинятися без діла. Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась богу, а панотці все спочивали (Нечуй-Левицький, I, 1956, 129); Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Панас Мирний, I, 1954, 67); — Жди його, як пана, — бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. — Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133);
//  Добиратися, йти до якогось місця протягом певного часу, переміщаючись ногами. — Де ж той чоловік живе? — хитаючись пита Яків. — Та вони тут; недалеко ходити (Панас Мирний, I, 1954, 294); Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12—15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153);
//  Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь. — Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 46); І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п'ю (Володимир Сосюра, I, 1957, 114);
//  перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь. — Оце тобі так! — вирвалося у Левка. — Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить... (Михайло Стельмах, I, 1962, 550);
//  Марширувати, карбуючи крок. На «плацу-» розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Панас Мирний, I, 1949, 222);
//  Рухатися в танці; танцювати. Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 102); У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 14);
//  Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь. Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 389); Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Леся Українка, V, 1956, 5); Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Володимир Сосюра, I, 1957, 341);
//  Бувати скрізь; мандрувати. — Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 482); Треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є (Юрій Яновський, II, 1958, 186);
//  Бувати, проводити час де-небудь. Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Марко Вовчок, I, 1955, 197); — Господи! і де він ходе [ходить] так довго? — трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Панас Мирний, I, 1954, 253);
//  Виходити, вирушати звідкись. От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 195); Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п'ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24);
//  Прибувати, приходити куди-небудь. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 264); Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис, 1864, № 11954); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (Михайло Стельмах, I, 1962, 32);
//  Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити. — Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Тарас Шевченко, I, 1963, 322); [Йосип:] Навряд чи вдасться сходка... Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди... [X видимой:] Вовка боятись — в ліс не ходити (Марко Кропивницький, IV, 1959, 295); — Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 52);
//  Відвідувати то одне, то інше місце. Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Панас Мирний, I, 1949, 258); Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244).
 Ходити в плузі див. плуг; Ходити на лижах — кататися на лижах; Ходити на руках — пересуватися рачки або на руках, стоячи вниз головою. Бив [я] з рогатки собак і за пера біля школи ходив на руках... (Володимир Сосюра, I, 1957, 244); Хлопці демонстрували перед дівчатами свою спритність і силу, борюкалися, ходили на руках (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 20); Ходити під руку див. рука; Ходити під ручку — те саме, що Ходити під руку (див. рука). «А ми напишем на каменях і на бетоні розпишемося металом і свердлами на спорудах стін: пробачте, нащадки добрі, такі-от, мовляв, ми були і такі. І під ручку ходить не научені, і часом слова казна-які промовляли» (Олександр Довженко, III, 1960, 411); Ходити під сідлом див. сідло; Ходити пішки (пішком) — пересуватися за допомогою ніг. — Скільки раз я тобі казав, щоб ти мені не ходила пішки з своєї школи, а ти таки не слухаєш! (Леся Українка, III, 1952, 582); Гнат ніколи не ходить пішки, він або їздить із кучером Кузьмою лінійкою, або верхи на сільрадівському жеребці Дунаї (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32); Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 286).
Гоголем ходити див. гоголь; Далеко ходити не треба (не будемо і т. ін.) див. далеко; Далеко ходити до кого, рідко — уживається для підкреслення переваги когось над кимсь. [Явдоха:] А очі у нього, — я таки придивилась, — прямо проклятущі! Куди Терешкові до нього, далеко й ходить! (Марко Кропивницький, II, 1958, 347); Коло смерті ходити — бути під загрозою смерті. — Кажуть, під землею [в шахтах] правди більше, аніж на землі, бо люди там коло смерті ходять (Михайло Стельмах, I, 1962, 453); Навшпиньки ходити перед ким — те саме, що На пальцях ходити (див. палець). Він завжди щулиться.. перед власною жінкою, хоча на словах ого-го як він командує своєю старою і як вона навшпиньки ходить перед ним (Михайло Стельмах, I, 1962, 359); На головах ходити; Трохи на головах не ходити див. голова; На пальцях ходити див. палець; Неначе (наче, як і т. ін.) у (в) сні ходити див. сон 1; Під богом ходити, заст. — не знати, що кого чекає, спіткає. Але всьому свій час і черга, Грицьку, буде! Ми під богом, як бач, всі ходим, грішні люди! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); — Всі під богом ходимо. Та хіба ж таки таке подоба робити? — викрикнула Зайчиха (Панас Мирний, IV, 1955, 102); Під стіл пішки ходити див. пішки; По п'ятах ходити див. п'ята; По світу (світі, землі) ходити: а) бути спроможним пересуватися на ногах. Вони раді були обоє, що знову живуть спільним життям, як ще тоді, коли стара могла ходити по світі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); б) те саме, що жити 1. — Щоб ви не діждали по світу ходити, людей грабувати! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 33); [Самопал:] В мене.. іменини.. П'ятдесят сім років по землі ходжу, Антоне (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 249); У славі ходити див. слава; У ярмі ходити — бути експлуатованим, гнобленим. — Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти! (Марко Вовчок, I, 1955, 331); [Панса:] Сьому б то правда? Що я чую, зятю? То се вже ти в ярмі у жінки ходиш? (Леся Українка, II, 1951, 457); Ходити догори ногами — те саме, що На головах ходити (див. голова). Хлопці на перервах.. ходять догори ногами і пустують на уроках співів (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 68); Ходити з темними очима див. око 1; Ходити кругом та навколо див. навколо; Ходити лихим робом див. роб; Ходити манівцями — робити щось навмання; блукати. — Скажу про себе. Було, сама я ходила манівцями, було, що й у хорі їхньому співала під їхній петлюрівський камертон. Сором палить тепер, як згадаю (Олесь Гончар, II, 1959, 190); — Зараз ви [десятикласники] стоїте на порозі життя, добре тому, хто відразу піде по вірній стежці і не ходитиме манівцями (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20); Ходити навкруг — те саме, що Ходити кругом та навколо (див. навколо). — Чого навкруг ходити, кажи простіш (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 52); Ходити на задніх лапках див. лапка; Ходити на поводку див. поводок; Ходити однією стежкою див. стежка; Ходити павичем — те саме, що Гоголем ходити (див. гоголь). Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом [павичем] (Іван Котляревський, I, 1952, 165); Ходити півнем (півником) див. півень, півник 1; Ходити по бритві, рідко — лавірувати в своїх діях, учинках. — А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 179); Ходити по різних (інших) стежках див. стежка; Ходити уторованими стежками (уторованою, протертою і т. ін. стежкою) див. стежка; Ходити чистим (правим) робом див. роб; Ходити [як, мов, немов і т. ін.] по струні (по струнці, по струночці) див. струна, струнка, струночка.

2. на що, а також з інфін. Вирушати куди-небудь, до когось з певною метою. Втоптала [титарівна] стежку на могилу, Все виглядать його ходила (Тарас Шевченко, II, 1963, 100); Супрун ходив на розвідини в Черкаси, в Чигирин вкупі з Кривоносом та Вовгурою (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 133); Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 193);
//  по що, за чим. Іти кудись з тим, щоб дістати, привезти, принести і т. ін. кого-, що-небудь. Щасливому по гриби ходити, а нещасному по лісу блудити (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 184); [Гострохвостий:] Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 240); Уляну на смерть забила глина, за котрою вона ходила перед великоднем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 449); — Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону (Олесь Гончар, III, 1959, 32);
//  за ким. Стежачи за ким-небудь, охороняючи когось, триматися недалеко від нього. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 294); По дворі ходить курка за курчатами (Леся Українка, III, 1952, 480); Про княжича Володимира Добриня дбав. Коли б хто знав, як він крок за кроком ходив за княжичем Володимиром, як оберігав його від кожного злого ока (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 482);
//  за ким. Постійно бути біля кого-небудь, залицяючись, домагаючись взаємності або настирливо добиваючись чогось від нього. Вона любила хлопців і була б рада, щоб вони ходили за нею чередою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64); Військовий лікар ходить за начальником станції і просить відправки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 347); Порфир ходить слідом: розкажіть, розкажіть ще про свою дисертацію... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 148);
//  з ким. Бути поруч з кимсь, супроводжуючи його. [Юда:] Хто такі всі ті, що з ним [пророком] ходили? Все рибалки більше (Леся Українка, III, 1952, 136);
//  Робити візит кому-небудь, відвідувати когось. Як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний, I, 1949, 403); І не був поет самотним, — До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати (Леся Українка, I, 1951, 364); Сусід до сусіда ходив рідко, хіба що зимою в довгі, смертельно нудні вечори на перекур (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173);
//  Бути присутнім на якомусь святі, брати участь у гулянці. — А як батько образився, — як не пустить більш по весіллях ходити — де тоді Якова побачиш? (Марко Вовчок, I, 1955, 207);
//  Звертатися до кого-небудь за порадою, допомогою чи до установи з клопотанням. Не ходи до суду, бо хліба не буде в біду (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 134); — Одна, кажуть, жінка роздратувала .. жабу. А та як стрибне та прямо в пазуху.. У жінки дитинка маленька. Погодувать би — жаба не дає.. Ходили і до знахурів, ходили і до лікарів — ніхто нічого не вдіє (Панас Мирний, I, 1954, 271); Сьогодні вранці він ходив до Оксена за порадою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 134);
//  Учитися в якому-небудь навчальному закладі або в когось приватним чином. І день і ніч працювала [мати], Подушне платила... І синові за три копи Жупанок купила. Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Тарас Шевченко, I, 1963, 228); Я ходжу на уроки англійські два рази в неділю (Леся Українка, V, 1956, 128); Терешко, ще коли був дома, ходив один рік до школи й трохи вмів читати й повагом дряпати пером (Григорій Епік, Тв., 1958, 395);
//  Бувати де-небудь, виконуючи якусь роботу, займаючись чимсь. Я ще не хожу [ходжу] на службу, а сподіваюся, що до 15 може вже буду ходити (Панас Мирний, V, 1955, 426); Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу і вертався додому п'яненький (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 403); — Ей, вже хоч там як, а на той рік і я піду на поле. Вже ж тоді я буду більша. Ярина торік вже ходила... (Леся Українка, III, 1952, 643);
//  Вирушати куди-небудь з метою найнятися на роботу, заробити грошей. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок, I, 1955, 314); Він був убогий собі сирота, усе ходив по наймах, у чумаках да в чабанах, дак не доводилось йому косити (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 5); Робила ж [Маруся], як проклята — по домах ходила прати (Андрій Головко, II, 1957, 440); Не буде ні проклятих глитаїв Огієнків, ні панських прикажчиків, до яких мати ходить в'язати за шостого снопа (Олесь Гончар, I, 1959, 6);
//  до кого. Бувати в дівчини, жінки як жених чи коханець. — Може, думаєш, покину? Ні, моя рибчино, Буду ходить, буду любить, Поки не загину!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 149); — Ходить [Зінько] до Грицькової молодиці. Ну, а шила в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить (Борис Грінченко, II, 1963, 414); — Ну як? Ходить до тебе Тимко чи вже покинув? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127);
//  за ким, коло кого. Залицятися, женихатися до кого-небудь. Біда мені, біда мені з тими парубками, Та ще курці до коліна — ходять за дівками (Коломийки, 1969, 101); Він [отець Василь] давно вже ходив коло тієї дівчини, а вона за нього не хотіла (Гнат Хоткевич, I, 1966, 76);
//  за кого, рідко. Виходити заміж, одружуватися. Пеклись тут [у пеклі] гарні молодиці, Аж жаль було на них глядіть, Чорняві, повні, милолиці; І сі тут мусили кипіть, Що замуж за старих ходили І мишаком їх поморили, Щоб послі гарно погулять (Іван Котляревський, I, 1952, 140);
//  Нападати військом, виступати з боями. Точилися жорстокі війни — князь Ігор кілька разів ходив на Цар-город (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 95); Де ходили люті турки-яничари, Там пасуться мирні овечок отари... (Леся Українка, I, 1951, 19);
//  із сл. війна, бій, атака, похід, рейд, військо і т. ін. Брати участь у військових діях. Не один козак сам собі шкоду шкодив, Що від молодої жінки у військо ходив (Українські народні думи.., 1955, 20); — Баби на сейми не їздять і на війну не ходять, — сказала Тодозя (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 104); — Улю, що з тобою? — здивувався Орлюк. — Ти ж у бої ходила! — Іваночку, то зовсім інше, — посміхнулась Уляна крізь сльози. — То війна, а це життя (Олександр Довженко, I, 1958, 392); Під гарматним обстрілом командувач був цілком спокійний. Його командарми й комдиви знали випадки, коли він ходив в атаку разом із стрілецькими лавами (Юрій Яновський, II, 1958, 237); — Ми з ним в сорок першому разом проти німця в штикову ходили (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 41); Гетьман Миколай Потоцький перевів польське військо за Дніпро й звелів хапати козаків та селян, що ходили у повстання (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 25); Ми з ним у розвідку ходили, з одного їли казанка (Володимир Сосюра, II, 1958, 386); По всіх селах тут знають його, «захисника праці», як знають і багатьох із його бійців, з якими він ходив штурмувати грецькі кораблі (Олесь Гончар, II, 1959, 383).
Назирці ходити за ким — стежити за ким-небудь. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась, бо не хотілося, щоб назирці за нею ходили всі Щербини (Михайло Стельмах, I, 1962, 158); По людях ходити — просити милостиню; жебракувати; Ходи здоров (здоровий, здорова); Ходіть здорові див. здоровий; Ходити в гості — відправлятися або прибувати куди-небудь як гість. — Чи не застудились ви вчора перед вечором, як ходили в гості? — спитала в неї Маруся (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 49); — Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у гості? Чи маєш кума? (Олесь Гончар, III, 1959, 221); Ходити з торбами (з торбою) див. торба; Ходити на вулицю — брати участь у гулянках (перев. увечері). Стара мати примітила це і догадалась, що він ходить на улицю та гуляє до пізньої ночі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 318); Ходити на жебри (по жебрах, у жебри) див. жебри; Ходити на ралець див. ралець; Ходити по миру див. мир 2; Ходити по сусідах див. сусід.

3. Плавати (про рибу й морських тварин). Відомо Порфирові, котра [риба] й куди ходить на нерест (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 38); Раз така зграя [риби] ходить по озеру, то вона може й повернутися, піти глибше або наблизитися до берега (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 82); Вони [пілоти] летять крізь ніч північну, Де ходить в морі риба-кит... (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 52);
//  Літати (про птахів).

4. Переміщатися (про наземний транспорт). Рейки на насипу поржавіли за літо. Давно тут не ходять поїзди (Олесь Гончар, III, 1959, 37);
//  рідко. Їздити куди-небудь на чомусь, чим-небудь. Взяли, попродали овечки та накупили волів, та став дід ходить тими волами у дорогу (Український дитячий фольклор, 1962, 116);
//  Плавати (про водний транспорт). По йому [лиману], мов великі палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти (Панас Мирний, I, 1949, 174); Від цього ж місця [на Подолі] важкі пороми ходили й до лівого берега, де починався й зникав у лісах гостинець — шлях, яким рушали на конях у далекі країни купці з Києва (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 64); Бувалий матрос ніколи не скаже, що кораблі плавають поморю. Вони ходять (Літературна Україна, 18.VII 1967, 1);
//  Плавати на суднах (про людину). Не кожному матросові випадало ходити цим катером з крейсера «Адмирал Нахимов» до берега (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5); Коли справа торкалася будь-яких питань, всі матроси, звичайно, зразу ж поверталися в бік Юхима Гладкого, старого моряка, що вже ходив навколо світу на «Рюрике» (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 392); — В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Юрій Яновський, II, 1958, 152);
//  Літати (про літак); водити літак. Коли навіть ось тут, у степах, чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця нема у височінь цій куряві, то вони, льотчики, виявляється, і над нею, над бурею, ходять (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 63);
//  Здійснювати рейси за певним маршрутом, розкладом (про будь-який вид транспорту); курсувати. — Мій напарник Зозуля повну адресу написав.. їхати до олійного заводу. Там ходить автобус (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 149).

5. Рухатися, переміщатися сюди й туди (про предмети). Тихо; одні ложки, мов коси, знай ходять од тарілок до ротів, од ротів до тарілок... (Панас Мирний, I, 1954, 334);
//  Пересуватися в небі (про небесні світила). — Ох, бабусечко!.. І те вчи, і друге, й десяте, й п'яте... товчи та товчи, та й товчи!.. Нащо мені те знати, як по небу зорі ходять? (Марко Вовчок, I, 1955, 104); Був засуджений [Галілей] ченцями за свою науку про те, що не сонце ходить навколо землі, а земля навколо сонця (Леся Українка, VIII, 1965, 188); Земля, мов хліб, пашить, зіходить; Високо в небі сонце ходить (Микола Шпак, Вибр., 1952, 94);
//  Ритмічно підніматися й опускатися. Тяжко ходять запалі груди — неприязнь розпира (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 218); Довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергійно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 143);
//  Сіпатися, смикатися (про м'язи та частини тіла). Портьє жує щось, і його повне обличчя ходить на гладкім підборідді, наче плаває в хвилях (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 413); Кошлаті брови його ще нижче насунулись на очі, м'язи пружно ходили під шкірою (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 22); Чим далі читає [чоловік], тим більше хмуриться, жовна нервово ходять під сухою темною шкірою обличчя (Олесь Гончар, II, 1959, 209);
//  Рухатися вперед і назад, обертатися в чому-небудь, зачинятися й відчинятися (про двері, засув і т. ін.). — Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить, що як хто другий, то й не закрутить... (Панас Мирний, I, 1949, 271); Це була така радість — бачити, як нові, добротні соснові двері плавно ходять на змащених завісах... (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 53);
//  Гойдатися, коливатися (про хвилі). Сомкове військо — наче те море, що спереду ще хоч видно, як хвилі ходять, а дальш, у темноті, так уже тілько реве да бурхає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 157); Далі, за тихими блакитними гаванями, ходило синіми хвилями море (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 431); Сама вода чорна, і брижі там ходять від вітру дрібненькі, але вороні, роздратовані, в несупокої (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 126);
//  З'являтися то в одному, то в іншому місці (про світло, проміння, тіні і т. ін.). В хаті стояла задуха, пахло сухими васильками, якісь тіні ходили по стінах у присмерку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); У саду, на секунди зникаючи в плямах світла, ходять тіні (Вадим Собко, Любов, 1935, 3);
//  Передаватися, переноситися від одного до другого. Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають; Кухоль ходить, переходить, Так і висихає (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); — Гей, сип у кухоль свій вина, Хай ходить з рук на руки... (Павло Грабовський, I, 1959, 419); Чарки ходили по руках, пляшки з горілкою треба було наповнювати раз по разу (Іван Франко, VIII, 1952, 64);
//  Поширюватися, переміщаючись (про хмари, дим, пил, туман і т. ін.). Ходять хмари кругом, сонця, Вітер подихає, Шумить Дніпро під човнами, Тебе проводжає (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 134); Дим, наче хмара, ходить понад головами (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 138); Тютюновий дим по хаті ходив хвилями, й на полиці каганець ось-ось погасне (Андрій Головко, II, 1957, 257);
//  Дути, повівати (про вітер). Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє (Павло Грабовський, I, 1959, 197); Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт; вітер ходив по хаті; сизий світ коливавсь на всі боки (Панас Мирний, III, 1954, 11); Угорі ходив вітер і здмухував сніг на халати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 494);
//  розм. Пильно дивитися, водячи поглядом по чому-небудь. Знов сідаю на камені, очі любовно ходять по всім, що довкола (Гнат Хоткевич, II, 1966, 387); А очима [Бовдур] звільна-звільна ходив по казні (Іван Франко, I, 1955, 282);
//  Бути в дії; працювати. Скрипуче колесо довше ходить (Номис, 1864, № 8157); Розмова ведеться помалу, щораз уривається; веретена шпарко ходять (Леся Українка, III, 1952, 469); Тріщали перфоратори, гуркотіли молоти, розбиваючи важеленні брили міцного граніту, і безперестань ходили в повітрі стріли кранів (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 92).
Вітер ходить у кишені (кишенях) — те саме, що Вітер свище у кишенях (див. вітер). За все там [у місті] треба заплатити, А се найбільш усього шкодить, Бо як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (Українські поети-романтики.., 1968, 329); Голова кругом (ходором) ходить у кого, кому від чого і без додатка: а) хто-небудь перебуває в хворобливому стані запаморочення. Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Панас Мирний, I, 1954, 91); [Микола:] Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! І без твого вишняку вона мені ходором ходила, а тепер ще гірше (Іван Франко, IX, 1952, 133); б) хто-небудь відчуває розгубленість, перебуває в стані приголомшеності (від надміру численних вражень, почуттів і т. ін.). [Маруся:] Кругом ходе мол голова від думок тяжких (Панас Мирний, V, 1955, 100); [Мар'яна:] Голова у мене кругом ходить, серце чогось ізнило, ізболіло — чую я на свою голову щось недобре! (Степан Васильченко, III, 1960, 39); — І то правда, скільки тих принципів на світі? скільки ідей? Голова ходором ходить, як почнеш міркувати та метикувати... (Нечуй-Левицький, V, 1966, 110); Земля ходором ходить див. ходором; Ремінь (різка і т. ін.) ходить по кому (по спині в кого, чиїй) — ременем, різкою і т. ін. б'є, шмагає хтось кого-небудь. У кочерги два кінці: один по мені буде ходить, другий по тобі (Номис, 1864, № 4195); Скілько раз чубук ходив по його спині (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Факти фактами. Ходив дідів аршин по Васьковій спині? Хіба ж це можна приховати? (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 157); Забуто ремінь, що стільки разів по спині у нього ходив, дорікання та крики відчаю, і нею, матір'ю, постійну ту люту війну прощено, коли він її вимордовував своїм цілоденним байдикуванням (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 80); Вона [попруга] хоч і рідко ходить по спині хлопчака, та нагадує про себе щоразу (Михайло Стельмах, I, 1962, 215); Ходити по руках див. рука; Ходити ходором див. ходором.

6. перев. в чому. Бути одягненим у що-небудь. Через то і хліб не родить, що свиня у плахті ходить (Номис, 1864, № 7244); — Ей де! — сміялася Маруся. — У вас молодиці краще ходять, як дівчата (Гнат Хоткевич, II, 1966, 13); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця, або кинджала, тапочках-спортсменках і майках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 57);
//  Одягатися певним чином. Поплавецькі дівчатонька по-міщанськи ходять (Коломийки, 1969, 53); Що Власов? Купець, одкупщик. А син по-панському ходе [ходить], руки в перснях золотих, на шиї ланцюг... (Панас Мирний, IV, 1955, 126); Тепло так, що всі ходять по-літньому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 155);
//  Мати певний зовнішній вигляд. Пані наша була не перволіток та й не яка стара.. Ходить було, як намальована (Марко Вовчок, I, 1955, 258); Вона виявилася господинею тямущою, моторною, так що дід завжди ходив обіпраний, обшитий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74);
//  з чим. Носити з собою. А лікар скрізь ходив з ланцетом.. І чванивсь, як людей морив (Іван Котляревський, I, 1952, 143); Тим тільки було й душу одводить [Василь Семенович], що ходить з рушницею та коли там з дівчатами побалакає (Панас Мирний, I, 1949, 203);
//  Мати на собі. — Ви ж певне теж студентка? — Чого ви так думаєте? — сказала я.. — Ви ходите в окулярах, — відповів він просто (Леся Українка, III, 1952, 579); — А де ж Окунь? — Та який Окунь? — Дід старий, що з бородою ходив (Панас Мирний, I, 1949, 131); — Шкода, коли б наш досвід, здобутий такою ціною, пропав, загубився. Хто знає? Можливо, він ще колись придасться тим, що ходять нині в піонерських краватках... (Олесь Гончар, III, 1959, 114).
Фертом ходити див. ферт; Ходити голим (босим): а) не мати в що одягтися чи взутися. На мельника вода робить, а мельничка гола ходить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 95); Дівча любе, чорнобриве Несло з льоху пиво. А я глянув, подивився — Та аж похилився... Кому воно пиво носить? Чому босе ходить?.. (Тарас Шевченко, II, 1963, 380); — Не дам! Не дам! Я пучки до м'яса протерла, поки випряла його. Діти голі ходять, — висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (Михайло Стельмах, II, 1962, 185); б) не мати на собі одягу чи взуття. Я панського роду, не ходила боса зроду! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 122); — Скажіть, ви на острові Паски [Пасхи] були?.. Це ж там всі люди голі ходять? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 148); Ходити під вусом, рідко — бути підлітком. Було це років сорок тому, а може, й цілих сорок п'ять. Я, як кажуть, ходив уже під вусом і служив у сільського куркуля Тимохи Ломаки (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 18).

7. який, як. Уживається в значенні дієслівної зв'язки бути при позначенні якого-небудь душевного стану, настрою людини або її властивостей, рис. А потім цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида... (Леся Українка, I, 1951, 181); Засмутився Карпо, не їсть, не п'є, як ніч ходить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23);
//  ким, за кого, у кому. Бути ким-небудь або займати якусь посаду. Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Панас Мирний, I, 1949, 324); Понад десять років ходить Шовкун у завгоспах (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 30); — Я не дуже вмію і не дуже люблю в начальстві ходити (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 94);
//  Визнаватися, вважатися ким-небудь або якимсь. Ще років кілька тому він ходив серед перших вербівських хазяїв, бо мав та й зараз має троє коней, пару волів, дві корови і табун овець (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 32); Сусідський парубок, який відняв мішок картоплі від злодія, довго ходив у героях (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 56); — Вона сама до війни в передовиках ходила (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 10);
//  Виступати в ролі кого-небудь. Він ходив старостою по весіллях у добрих людей, а вона свашкою (Марко Вовчок, I, 1955, 167); Отже Чіпка сам ніколи не ходив у куми; зате Галя по селу цілу метку хрещеників має (Панас Мирний, I, 1949, 373);
//  розм. Бути вагітною, чекати дитину. Довго ходила, мертво родила (Номис, 1864, № 5361); Вона вже матір'ю ходила, Уже пишалась і любила Своє дитя (Тарас Шевченко, II, 1963, 27); — Ще як я нею ходила, приснився раз мені сон дивен-дивен (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 67).
 Дівкою ходити — не бути заміжньою, бути дівкою. Як маємо за біду йти, на біду робити, Воліємо, товаришко, дівками ходити (Коломийки, 1969, 232); А тут уже й дев'ятнадцятий настиг... ходжу дівкою! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 89); Ходити важкою див. важкий; Ходити в порожні див. порожня; Ходити на вазі, рідко — бути вагітною. — Стецькова жінка ходила на вазі (Панас Мирний, I, 1954, 304); Ходити тяжкою див. тяжкий.

8. коло кого — чого, за ким — чим. Стежити за кимсь, чимсь з метою забезпечення нормального стану, порядку; давати лад чому-небудь. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний, I, 1949, 129); Німець все показував їм, як ходить коло машини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); Він давав тепер вказівки, як ходити за казаном, як чистити й мастити всі механізми (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 223); — Полотно, кажуть, ти найкраще білиш? — Та наче вмію ходити біля нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 311);
//  Годувати худобу і прибирати за нею; доглядати, порати. — Гляди мені, дівко, щоб чисто ходила біля свиней. Божа тварина любить, щоб дбали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Він висмикнув із тину дубову коляку й пішов виганяти з обори панські воли, за якими ходив з дитинства (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 295); Хоч і війна, а таки поштиве дитя росте. Та й біля коней уже вміє ходити, а це теж щось значить (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 211);
//  Турбуватися, піклуватися про кого-небудь, забезпечувати необхідні умови комусь, доглядати когось. Він сидів у своїй хаті за божевільного. Десь вишукали — найняли парубка за їм ходити нібито, що жалко бідного чоловіка (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Чумак лежав на полу. Дорина промила йому рану, витягла з неї повсть і зав'язала її полотном. Вона ходила коло Матвія з мовчазною любов'ю (Іван Микитенко, II, 1957, 312); Ахмет хазяйським оком оглядав його кімнату, ніби шукаючи прикмети, чи добре ходили за чужинцем під час його відсутності (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 83); Старий визнав її, проте сорочки сам собі пере, не дозволяючи невістці ходити за собою (Олесь Гончар, II, 1959, 12);
//  Бути нянькою, доглядати дітей. Ходила за меншою баришнею невеличка дівчина, сирота Уляна (Панас Мирний, I, 1949, 197); Яке-то воно [дитинча] миле, гарне, маленьке, як-то приємно коло нього ходити (Гнат Хоткевич, II, 1966, 44); — Я хочу працювати. — Будь ласка... — Я буду біля дітей ходити. Можна? (Петро Панч, Синів.., 1959, 10);
//  Те саме, що обробляти1 2. — Сказано, нема сили, не стало здоров'я... Хто ж то коло тії землі буде ходити, як і влітку так буде? (Панас Мирний, III, 1954, 52); Парубок дивується в душі, як тітка Василина, так люблячи землю, не стала ходити біля неї, а зробилася чаклункою (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 146);
//  Дбайливо доглядати, вирощувати (рослини). Виноград любить, щоб коло нього ходити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191); Хороший садок. І порядок у нім добрий. За рослинами ходять, поливають, перекопують (Остап Вишня, I, 1956, 181).
За плугом ходити див. плуг; Ходити за сівалкою (сіялкою) — сіяти насіння сільськогосподарською машиною. Ганна Денисівна сама ходить за сіялкою, сама придивляється і за культиватором, і за боронами (Остап Вишня, Вишн. усмішки, 1950, 30).

9. Переказуватися з вуст в уста, поширюватися (про чутки, перекази і т. ін.). Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Панас Мирний, III, 1954, 185); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди (Степан Васильченко, IV, 1960, 23); Про силу Юрчика ходили цілі легенди (Гнат Хоткевич, II, 1966, 151); Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, як це було ще вчора, а неминучою дійсністю (Андрій Головко, II, 1957, 255);
//  Бути чутним, поширюватись (про звуки). Степами гомін ходить уночі (Максим Рильський, III, 1961, 69); Горобці кублилися в стрісі і так цвірінчали, що аж виляски ходили по двору (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125).

10. перен. Бути наявним, мати місце, виявлятися де-небудь. Ходить селом тривога, червоніє хмарами над хатами, поре ніч вогнистими язиками, як ножами (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 127); За синім морем — сині гори І плескіт холоду з ріки, За синім морем — ходить горе Не для багатих, — навпаки (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 143); «Що ж між нами ходило, чорне та зловісне, що жили ми з тобою, якчужі» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 349); Біда не ходить одна: восени того ж таки нещасливого року трапилася нова трагедія — захворів малий Левко на віспу і невдовзі втратив зір (Народна творчість та етнографія, 3, 1969, 62);
//  по кому. Траплятися з кимсь. Біда не спить, але по людях ходить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 39);
//  Поширюватися на людей (про хворобу). Вже як я бога милосердного молила-просила, щоб прибрав хоч двох з моїх сиріт, як той обклад ходив по селу (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 30);
//  Охоплювати, вражати що-небудь (про біль, хворобу). — І куди він хоче їхати по такій заметі? А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці. Чую все добре, — ревматизм так і ходить по костях (Іван Франко, III, 1950, 263);
//  Відбуватися, проходити де-небудь. По ній [рівнині] ходили люті й прокляті хуговії (Юрій Яновський, II, 1958, 180).
Мороз ходить (дрижаки ходять) поза спиною (поза шкірою, поза шкурою і т. ін.) — те саме, що Мороз іде поза шкірою (див. мороз). У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний, IV, 1955, 26); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17).

11. Бути в обігу (про гроші). Шкуратяні гроші ходили (Номис, 1864, № 6854); — А які ж гроші ходитимуть? (Олесь Гончар, II, 1959, 16).

12. Робити певний хід у якійсь грі. Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і.. заглядав їм у карти, підказував, що ходити (Панас Мирний, IV, 1955, 164).
Ходити козирем див. козир; Ходити тузами — те саме, що Ходити козирем (див. козир). — Пролізли [куркулі] в щілину якусь? — Пролізли! І ходять тузами (Валентин Бичко, Срібноліття, 1973, 177).

13. розм. Задовольняти природну потребу. — А навіщо ж поміщиці оті клочки [клапті]? — спитала Катюша. — Щоб ходити за хату, — випалив Сашко і знітився (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 20).

14. тільки 3 ос., про кого — що, о що, безос., діал. Ітися про кого-, що-небудь, стосуватися когось, чогось. Ми не мали жодних сумнівів щодо високого ступеня свідомості наших громадян. Але спосіб, яким її збудити! Про це, власне, тільки й ходило (Іван Микитенко, II, 1957, 53); Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною, перед цілим товариством (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 104); [Конрад:] А вас таки дуже непокоїть наша місія? [Рішар:] Гадаю, що і вас не менш, бо ходить о долю такого горожанина, як будівничий Альберт! (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 76).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 105.

Коментарі (0)