Словник української мови

ХОХІТВА́, и, жін. Те саме, що стрепет. Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі: Чи не стрільці, бува, оце найшли? (Максим Рильський, III, 1961, 68);
//  збірн. Стрепети. Високо, під ясним небом, в'ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Олекса Стороженко, I, 1957, 333); [Олексій:] Поїду і я на полювання, хохітви сила проявилась на наших степах (Марко Кропивницький, V, 1959, 548).