в означеннях
Тлумачення, значення слова «холодити»:

ХОЛОДИТИ, джу, диш, недок., перех. і неперех.

1. Робити що-небудь холодним або холоднішим. З похмурих дерев тихо сіється іній, падає за комір, холодить і до того промерзле тіло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 235);
//  Обдавати прохолодою, освіжати (про воду, вітер і т. ін.). Під самим лісом плила вузька глибока ріка. Змивала коріння старих дубів, холодила берег, на якім виростало буйне зілля (Ольга Кобилянська, I, 1956, 558); Вітерець ударяє в груди, пірна за сорочку і холодить ребра і живіт (Юрій Смолич, II, 1958, 44);
//  безос. Стара Яворська.. на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку і вклала їх у постіль; з боків, щоб їм не холодило, вона попідтикала ковдру і звеліла спати (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 118); — Дай-но, сину, фуфайку, бо щось холодить... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 341);
//  Напускати холоду (в приміщення). Часто Воздвиженський одчиняв вікна й холодив хату (Нечуй-Левицький, I, 1956, 339).

2. Викликати відчуття холоду (у 1 знач.). Неприємно холодив за пазухою вузлик з нарубаними сестрою грудками рідної землі (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 31); Розстебнувши на грудях гімнастьорку, ліг [Дорош] на траву. Земля ніжно холодила його розпаленіле тіло, він з приємністю відчував це і кілька раз вдихнув на повні груди пахуче лісове повітря (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 197).

3. перен. Послаблювати, гамувати запал, завзяття; охолоджувати;
//  у сполуч. із сл. серце, кров, душа і т. ін. Викликати відчуття холоду (про страх, хвилювання, тривогу і т. ін.). Серце щось недобре віщує, страх — не страх: якесь темне почуття холодить серце (Панас Мирний, I, 1949, 288); Пронизливо, холодячи душу, верещали авіабомби (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 869); Прийшлося йому прожити тиждень гірше, ніж у пропасниці, у тому безмірному страху, що.. давить за душу, ссе за серце, холодить кров у жилах... (Панас Мирний, III, 1954, 188); Чому так рідко, так скупо обзиваються наші гармати? Закрадалася хвилинна тривога, холодив груди неспокій (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 115.

Коментарі (0)