ХОЛО́НУЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до холонути. В тім стогоні серця холонуча кров, Отруєна в бої сучаснім; Остання порада, остання любов, Що в'яже з цим світом напасним... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 70); Доріс помирала.. Михайло сидів біля неї, насилу стримуючи ридання, ..гладив холонуче чоло присмертної (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 557).