Словник української мови

ХОЛОСТЯ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до холостяк. Шумаков поклявся струсити з себе все дріб'язкове, що могло ще лишитися в ньому від молодих літ і холостяцького поневіряння (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 114); [Костомаров:] Холостяцьке життя моє та не дає ж мені можливості гостей ушанувати як слід (Павло Тичина, I, 1957, 292);
//  Належний холостякові. По хитких східцях Мостовий добрався до своєї холостяцької квартири (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 209);
//  Такий, як у холостяка; власт. холостякові. Я озирнувся по кімнаті. Речі на столі, на стільцях, на підлозі, кинуті, як попало, свідчили, що це було справжнє холостяцьке житло (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 14); Микола запрошує гостей, а сам швидко поправляє ліжко.. Зараз вони побачать холостяцьке запустіння і нужду (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 84); Холостяцька безладь кімнати. Купи книг по кутках. Пудові альбоми репродукцій... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 293).