Словник української мови

ХОПИТИ 1, плю, пиш; мн. хоплять; док., перех., діал. Схопити, ухопити. Хопивши її другу руку, став [Семен Іванович] пильно приглядатись їй у оченьки, усе допитуючись: — Скажи, так ти мене любиш? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 333); Пан професор хопив крейду і з розмахом написав насамперед на таблиці величезну п'ятку (Іван Франко, I, 1955, 242); Хлопець хопив кусень пирога, заїдав смачно, підскакував на одній нозі по світлиці (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 7).
♦ Хопити за серце — те саме, що Ухопити за серце (див. ухопити). Мендлева похвала хопила його за серце (Іван Франко, VIII, 1952, 385).

ХОПИТИ 2, пить, док., безос., розм. Те саме, що вистачити 1. А я розведу водою чорнило, щоб надовше хопило, малюю, пишу (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 177).