ХОРО́ШИЙ, а, е.
1. Який має позитивні якості або
властивості; який своїми якостями цілком відповідає
поставленим вимогам; такий, як треба; протилежне
поганий. Приказано купити і кав'яру.., і
свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 266); В мене були й воли хороші не одна пара, й
корови, і овечок отара велася (Марко Вовчок, I, 1955, 13);
Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 13); Ліс треба було рубати вище по
ріці, там спуск хороший (Петро Колесник, Терен.., 1959, 300);
Дросель був відрегульований, в мотор надходила хороша
суміш (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 103); Через кілька
хвилин вона повернулася із цебром води і заходилася
розтоплювати піч, щоб приготувати для гостя хорошу
вечерю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156);
// Який заслуговує
схвалення; досконалий. Тому що на кінофабрику
хороших сценаріїв не надходило, ..я вимушений був
надалі писати сценарії сам (Олександр Довженко, I, 1958, 21); — А
знаєш, Павлушо, непогано. Їй-бо, хороша лірика
(Андрій Головко, II, 1957, 477); Сучасні пісні українських поетів —
це пісні, які співають в народі завдяки хорошій музиці,
створеній композиторами (Про багатство літератури, 1959,
145);
// Схвальний, приємний. Багато винятково
теплих і хороших слів сказано і написано про українську
народну поетичну творчість дожовтневу багатьма
визначними передовими діячами братерської російської
культури і кращими синами українського народу
(Максим Рильський, IX, 1962, 187); [Яків:] Більше нічого не
скажеш? [Мар'яна:] А що тобі сказати? [Яків:]
Слово хороше (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 25);
// Те саме, що
милозвучний. Голос до того дзвінкий мав [хлопчик],
хороший, Штучно, чудово співав (Леся Українка, I, 1951, 342);
// Гарний, справжній (про життя). — Горе, мовляв
той, гне, а хороше житте [життя] виправляє (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 343); — Звали вони Ласуна жити із
собою. — Зоставайся, Ласун, жити з Нами, — говорили, —
життя тобі буде хороше й привільне в нас (Марко Вовчок, I,
1955, 307);
// Корисний, потрібний. Одна рада хороша,
а дві ще краще (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 321); Мені казав
розумний садівник: ..«Сади її [ялинку] в гурті; Сама
вона, без подруг, не ростиме...» ...Поради є хороші у
житті, І я навів не гіршу поміж ними (Максим Рильський, III,
1961, 177);
// Нічим не затьмарений (про настрій,
душевний стан і т. ін.); піднесений. Серйозна, без
усмішки, розмова про круть-верть відбувалась між ними
майже кожного разу, коли вони були в хорошому настрої
(Олесь Гончар, III, 1959, 278); Ректор перебував у хорошому
настрої, бо ще годину назад одержав дуже втішного
листа від свого сина (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 61);
//
Викликаний приємними почуттями, добрими намірами.
«Господи, — думається йому, — ..який же я щасливий!!» — І
сльози, сльози чисті, хороші, святі сльози капають на
книжку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 448); Хороша жага до нового,
що виникає в житті, що твориться народом —
будівником комунізму, завжди була однією з найчудовіших
творчих традицій радянської літератури (Не
ілюстрація.., 1967, 9);
// Ясний, тихий, теплий, сонячний (про
погоду, пору дня, року і т. ін.). Ніч була місячна,
хороша (Панас Мирний, V, 1955, 342); В небі хмарки білосніжні,
легкі, ніби пір'я, Роси на травах — погоди хорошої
знак... (Максим Рильський, III, 1961, 101); А Осінь все летить,
як золота шуліка, і тепло шелестить сухий пожовклий
лист... О, скільки буде вас без краю та без ліку таких
хороших днів, як то було колись... (Володимир Сосюра, I, 1957, 289);
// Який приносить щастя, радість, задоволення,
насолоду і т. ін. Удова зітхнула, немов покидаючи яку
важку думку, й глянула на діток, а у діток серденятка
знов загралися й знов охопила їх надія на щось хороше
(Марко Вовчок, I, 1955, 303); Я кілька разів перечитав твій
хороший, милий, дорогий лист (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 177);
Жайсак певно говорив їй щось хороше, а втім, і
найпростіші слова в устах коханої людини завжди бринять
чарівною музикою,.. (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 178); Це
сталось якось так неждано, Як все хороше у житті
(Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 118);
// Який віщує щось добре.
Олена пророчила, що сон хороший, що він ніби означає
нове, щасливе життя на новому місці (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 108);
// Позитивний, гарний (про враження,
думку і т. ін.). — Та я чув... Комбат про тебе хорошої
думки (Олесь Гончар, III, 1959, 330); Матвєєв був сином
простого уральського козака й справив на Шевченка хороше
враження (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 257);
// Сумлінний, самовідданий. Дорош пояснив також,
що.. хороша робота на фермах буде заохочуватися
додатковою оплатою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 131);
// Досить
значний своєю кількістю або силою свого вияву;
рясний, чималий. Воно гривня — не що гроші, От як
подивиться, Та все ж гроші, ще й хороші, 6 чим
похвалиться! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 172); Вночі хороший
дощ ясний Послав нам щедру благостиню (Максим Рильський,
II, 1960, 312); — Антонович, вогника! — гукає комбат
від телефону. — Хорошого вогника. — Йому передають з
третьої роти, що противник іде на об'єкт в
контратаку (Олесь Гончар, III, 1959, 276);
// у знач. ім. хороше, шого,
сер. Щось позитивне, світле, щасливе в житті людей.
Спасибі Вам, Андрію, що не забули мене на великдень
та побажали мені так багато хорошого (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 276); — На війні хорошого мало, — неохоче
відповів Дорош (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 105).
Брати (взяти) хороший старт див. старт; Правила
хорошого тону — те саме, що Правила доброго
тону (див. правило). Виконавши всі правила
делікатності, гостинності й хорошого морського тону — ми
розпочали серйозну бесіду про те, який потрібно корабель
для нової картини Сева (Юрій Яновський, II, 1958, 77).
2. Який відзначається позитивними моральними
якостями (про людину); протилежне поганий.
Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв,
чоловік він хороший! (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Сам [коваль]
був неписьменний і дуже жалкував з того... Добре, що
хоч Петро Цигуля — товариш, письменний був,
та й учитель — хороша людина (Андрій Головко, II, 1957,
211); — Були серед них, крім хороших, очевидно, і
нехороші, дріб'язкові, заздрісні, злі і взагалі всякі...
Але — дивно — тепер ці, останні, забулись, відійшли
на задній план, а пам'ятаються тільки оті хороші
люди... (Олесь Гончар, III, 1959, 135);
// Гарної поведінки,
слухняний, здібний (про дітей, молодь). — Що то за
парубок хороший, роботящий, удатний (Марко Вовчок, I,
1955, 200); Мали сусіди хорошого сина: Був він їм
смирна і добра дитина (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 340); [Голова
комнезаму:] А мені веселка ця мою донечку
нагадала. Хороша донечка. Докієчка! (Павло Тичина, I, 1957, 242);
— Ні, нема що говорити, хороший хлопець Артем, —
щоб розрядити гнітючу мовчанку, підібрала Маруся
обірвану нитку розмови про Артема. — За ці півроку,
що він у Славгороді, я вже придивилась до нього. І
бідовий, і розумний (Андрій Головко, II, 1957, 576);
// Надійний,
вірний. Вдова Загірня.. молилась богові тілько, щоб
він послав її Ігнатку хорошу пару (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 271); [Надія:] Може, й справді б Арсен, коли б
ми були побралися з ним, і хорошим був би мені
чоловіком... (Захар Мороз, П'єси, 1959, 257);
// Уживається в
звертанні (перев. зі словом мій, моя і т. ін.);
дорогий, любий. Не забувай мого прохання, серце моє єдине,
втіхо моя, жіночко моя хороша (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 152).
♦ Хороша душа — чуйна, спокійна, щира й добра
людина. — Хоч він чудний собі, а все-таки ніде правду
діти, хороша душа... (Панас Мирний, I, 1949, 311).
3. Досвідчений, вмілий, добрий фахівець.
Лазаревський благав його залишити Шевченка в Оренбурзі, де
були гуманні й освічені люди, хороші лікарі, була
бібліотека й таке-сяке культурне життя (Зінаїда Тулуб,
В степу.., 1964, 36); Я іноді зустрічаю колишніх своїх
учнів. Це вже немолоді люди різних професій. Я питаю
їх — чи був я хорошим учителем? Кажуть — був не
стільки хорошим учителем, як хорошим вихователем
(Олександр Довженко, I, 1958, 14);
// Високого рівня, досконалий,
майстерний і т. ін. (про твори мистецтва, літератури
тощо та їх виконання). На стіні, проти стола, висить
великий портрет Шевченка, хорошої роботи олійними
фарбами, в красних рамах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 45);
[Круста:] Хороші фрески! Гарне малювання!
Мозаїка чудова!.. (Леся Українка, II, 1951, 404); Мені здається
до цього часу, що хороша, по-справжньому зроблена
картина моя ще десь попереду (Олександр Довженко, I, 1958, 13); Обличчя
в неї гарне: з тонкими рисами, немов старовинна,
хорошого письма ікона (Михайло Стельмах, I, 1962, 10).
4. Який має привабливу зовнішність, гарні риси
обличчя; вродливий. Був [Данило] хороший із себе дуже:
високе чоло гетьманське, брови так і горять, очі карі,
ясні, як зорі (Марко Вовчок, I, 1955, 97); Орися росла собі,
як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла
то сям, то там по господі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
247); Хороший з лиця, повновидий, рум'янець на
всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним
лискучим усом, він був перший красень на селі... (Панас Мирний,
I, 1949, 213); Набиває [Давид] мішка.. На чолі високому
між брів зморшка. І такий смуглявий та... хороший
(Андрій Головко, II, 1957, 40);
// Приємний для зору,
красивий, гарний (про риси обличчя, очі, постать і т. ін.).
Мар'я стояла проти Христі й любувалася, як з
сяк-так зачісаної голови вилилась тепер така хороша
голівонька, що й очей не одірвеш від неї! (Панас Мирний, III,
1954, 178); — За брови світ би віддав, коли б мій був, —
такі веселі та хороші... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); — Чи
тут живе Настя Гречківна? — Тут. А що вам! —
скинувши хорошими, великими карими очима до мене
(Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 215); Хороші очі втратили
агатовий полиск і стали подібні до зерен, з дешевих чіток
(Леся Українка, III, 1952, 710);
// Відвертий, щирий (про
погляд). — Як покликати його поваж ненько
«Михайло», зараз він наче вродиться і, ..поглядаючи своїм
хорошим поглядом, спитає звичайненько: — Чого вам
треба? (Марко Вовчок, I, 1955, 338); — Брянського? —
солдат окинув дівчину якимсь особливим теплим, хорошим
поглядом. — Чого ж, добре знаю. Це наш, сталінградець...
(Олесь Гончар, III, 1959, 184);
// Приємний на вигляд,
привабливий, який відзначається певною гармонією
(про предмети). Гори мої високії, Не так і високі, Як
хороші, хорошії, Блакитні здалека (Тарас Шевченко, II, 1963,
41); Нам тієї тарілочки чому не любить — Хорошая,
золотая І як жар горить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 197);
Чорний ус здавався таким хорошим; постать —
бравою, дужою (Панас Мирний, I, 1949, 235); На гострому,
сірому камені блиснуло щось наче пломінь. Квітка велика,
хороша пелюстки свіжі розкрила (Леся Українка, I, 1951,
151); — Сев, а хороше море, чорт його забери? —
Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і
красивими епітетами (Юрій Яновський, II, 1958, 40).
Хороша врода — гарна, приваблива зовнішність;
краса. Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала
тільки карі очі, Хорошую вроду (Яків Щоголів, Поезії, 1958,
66); Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки
на сім світі Марне пропадеш! (Леся Українка, I, 1951, 324).
5. Зв'язаний з іншим дружбою, приязню, симпатією
тощо; близький. Їй зразу стало так легко говорити з
о. Василем, наче він був її давнім і хорошим знайомим
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Добре нам мати на світі
хорошого друга, Друзів — ще краще... (Максим Рильський, III,
1961, 200); Розмова полилася тихо та сумирно, як то
водиться між хорошими земляками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
338);
// перед до кого. Прихильний,
уважний до кого-небудь. — Любить [Оксен] хвостом
крутити. І перед районною владою хоче бути хороший,
і перед людьми не спасувати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 161).
6. Родовитий, славетний. Хто ж він такий, то се
вже пан сотник знав давно: ..отаман у своїй сотні,
хорошого й багатого роду дитина (Пантелеймон Куліш, Вибр.,
1969, 252); Мотря, жінка хорошого господарського роду,
теж допомагала Іванові в його господарській праці
(Панас Мирний, I, 1949, 209);
// Цілком достойний, порядний,
гідний шани. За Наумовим словом ввійшли в хату двоє
старостів, люди хороші, міщани, у синіх жупанах
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56); Висватали її хороші люди —
сотник молодий і на лиці дуже гарний (Марко Вовчок, I, 1955, 94).
7. Добротний, гарний, ошатний (про одяг, убрання і т. ін.). — А один чорт, у каптані у хорошому, круг їх [грішників] ходить та їм розказує (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 245); Мати їй убрання хороші та пишні купує, — вона ледве подивиться: згорне та й забуде (Марко Вовчок, I, 1955, 229); Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (Панас Мирний, IV, 1955, 138); Одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Леся Українка, III, 1952, 489).
8. розм. Уживається для вираження іронічного ставлення до кого-, чого-небудь, для зневажливо-несхвальної оцінки когось, чогось. [Храпко (жахаючись до Галі):] Мовчи! Хоч мовчи вже. Доброму вас навчають [в гімназії], хороші порядки заводять! (Панас Мирний, V, 1955, 135); [Маруся (дивлячись їй услід):] Що не говори, а бісова тінь гарного парубка підхопила... Це відьомське чудо! Розквасить губи та й дума, що ось-то яка я красуня!.. Хороша, як курка задрипана! (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); Оце пишу на морі, доїжджаючи до Неаполя, статок [пароплав] трошки хитає і значно трясе, через те і писання таке хороше (Леся Українка, V, 1956, 412).