в означеннях
Тлумачення, значення слова «хорт»:

ХОРТ, ХІРТ, хорта, чол. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Українські народні казки, 1951, 238); Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Іван Котляревський, I, 1952, 180); Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 127);  * У порівняннях. Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 180); Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 365); Схуд Григорій, мов той хорт (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 122).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 131.

Коментарі (0)