ХОВ, у, чол., діал. Виховання. — І ти ж такого
самого грецького роду й хову, які я (Нечуй-Левицький, V, 1966, 286);
— Батько й найшов мені дівчину тут, В Жовтанцях:
здорова, вродлива І простого хову (Іван Франко, X, 1954, 224);
// Годівля, догляд. Сей кінь свого хову (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 100.