ХОВА́НЕЦЬ, нця, чол., діал.
1. Вихованець.
2. Чорт, домовик. Лан учитель Лунина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого в маленькій рурці (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 103).
ХОВА́НЕЦЬ, нця, чол., діал.
1. Вихованець.
2. Чорт, домовик. Лан учитель Лунина підслухав, як діти розповідали собі, що будник при залізниці держить у своїй хаті хованця, замкненого в маленькій рурці (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 100.