в означеннях
Тлумачення, значення слова «ховати»:

ХОВАТИ 1, аю, аєш, недок., перех.

1. Класти що-небудь в таємному місці, щоб ніхто не міг знайти. — Ховай зараз оцей мішок та нікому й слова не кажи, що я в тебе був, тебе бачив (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); До рання світилось по хатах світло і товклись люди, готуючись на завтра, як до пожежі. В'язали клунки і ховали все, що тільки можна було сховати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 178); Скидає [Мірошниченко] картуз, ховає його під кущем, прикриваючи торішньою травою, і йде в глибінь ліска (Михайло Стельмах, II, 1962, 323);
//  Поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце. — А що, хлопці, будемо рушати! — каже дід. Хлопці підводяться, ховають у торби своє чорно-хлібне снідання й біжать згонити овець (Панас Мирний, I, 1949, 150); Дрижачими руками він хапав розсипані червінці й ховав їх в кишені (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 249); Навіть оцю шаль хазяїн видає їй лише видавцем, коли посилає на люди, а потім знову ховає в скриню (Олесь Гончар, II, 1959, 219);
//  Зберігати, берегти, переховуючи тривалий час. Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п'ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 95); Ще на святвечір, коли пеклося й варилося до святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Гнат Хоткевич, II, 1966, 25); Є церква у Варшаві. Там стіна Ховає Польщі й людськості святиню — Шопена серце (Максим Рильський, III, 1961, 248);
//  Улаштовувати кого-, що-небудь десь так, щоб зберегти неушкодженим. Розпитував [піп] про господарство, про пасіку, давав раду, як на зиму хорвати бджолу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 161); Білі починають бомбардувати Херсон шестидюймовими гарматами, глядачі тоді біжать по домівках ховати від снарядів скотину (Юрій Яновський, II, 1958, 195).
Під замок ховати див. замок; Правди нічого ховати — те саме, що Правду кажучи (див. казати). Та й правди нічого ховать, Нігде нема Марусі рівні (Євген Гребінка I, 1957, 90); Ховати в пам'яті — пам'ятати. Я бувало Ховаю в пам'яті чимало Бувальщин давніх, небилиць Про духів злих і про дівиць (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 75); Ховати камінь (каменюку) за пазухою — те саме, що Держати камінь за пазухою (див. камінь). Одно одному не вірять і за пазухою ховають добрі каменюки (Леся Українка, V, 1956, 35).

2. Надавати кому-небудь таємний притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки, або навмисне не показувати кого-небудь людям, захищаючи від когось. Кличе й ненька сиріточку. В світлицях ховає, Няньчить її й доглядає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 170); То була менша дочка, котру погано убирали й ховали од паничів в далекій кімнаті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 44); Тільки Лазар не мав спокою, бо зараз з'являвся Каленик, щоб зачинити вікно. Щоб хто не побачив Лазаря часом.. Ось як! Його ховають. Їм навіть сором показати його (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 204);
//  Не видавати кого-небудь; покривати. Ми партизанили цілим Донбасом, і кожне селище нас годувало, кожен завод нас ховав, кожна шахта нас знала (Юрій Яновський, II, 1958, 252);
//  Захищати, оберігати кого-небудь від чогось. [Гебрей:] Але роботи не кинув би? [Єгиптянин:] Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Леся Українка, II, 1951, 245); — Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа... Прощавай! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338).
Ховай боже! — те саме, що Борони боже! (див. бог). А дочка Оксана! Ховай боже! як панночка! Що-то за хороше! (Тарас Шевченко, I, 1963, 86); Ховай боже, не міг сказати, щоб я намовляв його на сей або на той бік (Іван Франко, IV, 1950, 11).

3. Робити кого-, що-небудь невидимим або непомітним, покриваючи, прикриваючи, затуляючи його. Борода йому була гладко виголена; як та сокирка, видалась вона вперед, ховаючи в прогалині між довгим носом і собою запалий рот (Панас Мирний, I, 1949, 252); Одні [гори] — високі, чорні, скелисті; другі — вкриті снігом; треті — ховають верхи десь у білих хмарах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Ніс бистрі води Прут, вгинаючись у берег коліном і ховаючи обидва кінці за високими береговими виступами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 354); — Ми йшли лавою. Темна ніч, висока тирса ховали людей одно від одного (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 397); Іноді Чернишеві здавалося, що це не ніч, а білий день, і що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці. Тоді він на мить ховав голову за якогось убитого і, причаївшись, ждав товаришів (Олесь Гончар, III, 1959, 49);
//  Позбавляти кого-небудь можливості бачити щось, затуляючи, відвертаючи, повертаючи і т. ін. його. — Не дивіться на мене. — Коли я хочу.. — Він держав руки, а вона жмурила очі, ховала лице, і сміх сипавсь їй з горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); Ще дужче плакала Катерина і ховала лице на грудях у милого (Гнат Хоткевич, II, 1966, 83); Давши собі волю, захлипав [хлопець], заридав, ховаючи лице у зелені столочені пасма, що були дивовижно схожі на дівочі розпущені коси-косички... (Олесь Гончар, III, 1959, 455); Денис несміливо підійшов і сів поряд, ховаючи босі ноги в траву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 246);  * Образно. В небі місяць блідий та сумний Поміж хмарами вид свій ховає (Леся Українка, I, 1951, 78);
//  Захищати, оберігати якимсь чином від чого-небудь (холоду, морозу, спеки, удару тощо). — Переплутав усі вірші, перемішав сирен з козами та цапами, та вже не знаю, що далі говорити: та, спасибі Злобі, мене вивела з біди: вискочила з-за декорації та як крикне: — Я Злоба, — ховай свого лоба! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 41); Міцний мороз примушував ховати у комір обличчя, і тому люди здавалися непривітними (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 170); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 98); Бруднувато-білі, вже острижені мериноси надсадно дихають, ховають голови від спеки у власну тінь (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 5);
//  Приховувати що-небудь; скрадати, прикривати. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки... А груди думонька стиса [стискає]: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки (Павло Грабовський, I, 1959, 327); Наш вік, старіючи, немов красуня, звик Ховати зморшки під рум'яна (Микола Зеров, Вибр., 1966, 404); — Ах, ноче зоряна! Нащо ти в сутіні ховаєш злидні?! (Андрій Головко, I, 1957, 54).
Кінці [у воду] ховати див. кінець 1; Ховати голову в пісок — тікати від небезпеки, уникати її. — Без паніки, Семеновичу, — сказав Галаган. — Немає ще підстав.. — Ти, Леоніде, — страус. Од небезпеки ховаєш голову в пісок. «Немає підстав», а цього тобі мало? — Він схопив газету (Андрій Головко, II, 1957, 482); [Макаров:] Я не ховаю голови в пісок і дивлюся небезпеці просто в вічі (Олександр Левада, Драми.., 1967, 488); Ховати очі (погляд) — не дивитись або уникати дивитись від незадоволення, ніяковості, сорому. Ховаючи очі, нахмурений Митько сів під ожеред тут же і сказав невдоволено: — Найнявсь! (Андрій Головко, I, 1957, 361); — Так я, люди, кажу? — непевно обернувся до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (Михайло Стельмах, I, 1962, 356); І які це зустрічі? Він — очі ховає, а вона побачить його — зуби зціпить, ні слова. Горда (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 18); Ховати пазури див. пазур.

4. Здійснювати обряд похорону. Я був на похороні, як старий мужик ховав сина (Василь Стефаник, III, 1954, 152); [Єгиптянин:] А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили (Леся Українка, II, 1951, 246); Ховають когось з військовими почестями (Олесь Гончар, II, 1959, 178).

5. Не виявляти, не показувати, приховувати, тримати в таємниці (думки, почуття і т. ін.). Заздрість звик ховати [Аллан] (Павло Грабовський, I, 1959, 413); Ховаючи своє замішання, засоромлена й роздратована, вона швидко пішла геть (Юрій Смолич, I, 1958, 89); Роман стояв, ховав печаль, чекав, що хтось про нього згадає (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 51); А Валерій Іванович... Ні, він не сказав їй ні слова осуду, хоча краще б сказав, аніж ховати його під маскою своєї директорської витримки та врівноваженості (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 75).
Ховати таємницю див. таємниця; Ховати таїну див. таїна.

6. Замовчувати, не розповідати про щось, не розголошувати чого-небудь. — Як вони сміють царський наказ ховати? — кричать сміливіші (Панас Мирний, IV, 1955, 184); [Юрій:] Твої друзі приховали від тебе, що вони два роки тому готували свій з'їзд. Приховали від своїх друзів, як ховали це і від ворогів (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 26);
//  Маскувати, прикривати певним чином від інших що-небудь. [Одарка:] Он вже й зірочка вечірня зійшла і засяла, отак тепер світло у мене на душі. То моя зірочка! До неї я щовечора молилась; їй одній я розказувала моє горе; перед нею однією я сліз не ховала (Марко Кропивницький, I, 1958, 61); — Ха-ха! — реготала молодь, і навіть беззубі хаджі ховали усмішку у білі бороди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148).

7. Мати, містити в собі що-небудь зовні непомітне, яке ще не виявило себе. Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (Михайло Коцюбинський, 11, 1955, 308); Пісня, казка, приказка, мов ті муровані склепи-схованки, багато ховали в собі його [народу] сліз, його таємних надій, думок (Панас Мирний, III, 1954, 187); Хто в небі сонця світ погасить? Хто згасить пломінь той, що вік В душі ховає чоловік?.. (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 141); — Вони [архіви] можуть дати в руки наукових інститутів, у руки комсомольців-розвідувачів ключ до тих багатств, які ховають у собі земні надра (Олесь Донченко, II, 1956, 11); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (Наука і життя, 12, 1969, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 100.

Коментарі (0)

ХОВАТИ 2, аю, аєш, недок., перех., діал. Виховувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 101.

Коментарі (0)