ХРЕЩЕ́НИК, а, чол. Хлопчик по відношенню до своїх хрещених батька та матері. Зрадів [Грицько], як почув, що Галя буде кумою. Він сподівався, що хрещеникові добре буде від такої хрещеної матері (Панас Мирний, I, 1949, 366); — Щось мені приверзлося чудне — бог знає, проти чого. Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: — Тату, укрийте нас! (Степан Васильченко, I, 1959, 304); * Образно. Тепер Ніна Андрусь знову на роботі. Біжать роки, росте її Андрій — хрещеник бригади (Знання та праця, 3, 1971, 11).