ХРЕ́СТІБОГ, виг., діал. Їй-богу. — Тупиця Марко! Чому це ти скрізь пишеш просте «є»? — Марко робить здивовані очі. — Хрестібог, Глафіро Семенівно, пишу «ять», а виходить «є»! (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 32); — А ти ж, дівко, чого мовчиш?.. Збираєшся заміж, а мені й ні слова?.. — Хрестібог!.. І гадки не мала... (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 277).