ХРІН, хріну і хрону, чол.
1. Трав'яниста овочева рослина родини хрестоцвітих з потовщеним кореневищем, їдким і гірким на смак. Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (Номис, 1864, № 407); Корені хрону висаджують восени або ранньою весною (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 62); Хрін рясно цвіте білими квіточками, але насіння майже ніколи не утворює (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 248); Запишавсь в долині хрін, Що солодкий дуже він. Скуштував його деркач, — Диркнув [деркнув], кліпнув — та й у плач, І два тижні не співав, Тільки сльози витирав (Михайло Стельмах, V, 1963, 321); — Ти, хлопче, з тою Оленою носишся, як з писанкою! В'ївся черв'як у хрін, та й думає, що немає нічого солодшого в світі (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 86); * У порівняннях. Се як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок, I, 1955, 184).
2. Корінь цієї рослини, що вживається як гостра,
пряна приправа до їжі, а також як лікувальний
засіб. От постановили невістки і баранця, і порося, і
крашанки, і сало, і солі грудку, і хріну корінець (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 237); Купили хріну, треба з'їсти; плачте очі,
хоч повилазьте: бачили, що куповали [купували];
грошам не пропадать! (Тарас Шевченко, I, 1951, 101); Від Носюри
принесли святити ціле порося з білим хроном у роті
і з десяток жовтих папушників та пасок (Олесь Донченко, III,
1956, 97); — Ах, — сказала дама, — На обід до
поросяти Слід би хрону ще дістати! (Степан Олійник, Вибр., 1959,
251).
♦ До хріна — багато, безліч; До хріну — нащо, для
чого. Почувши се, птахи подумали: «Правду мовить
Ворона. До хріну нам такий цар здався!» (Іван Франко, IV,
1950, 104); Підносити (піднести) [тертого] хріну
(хрону) кому — робити щось неприємне кому-небудь.
— А що, Карпе, — казав Васюта, ідучи з громади, —
от же бачиш, що не все вони [багатирі] нам, а й ми їм
можемо вкрутити хвоста. З землею облизня вже
піймали, а й тепер знову тертого хрону піднесли їм такого,
що довго в носі крутитиме (Борис Грінченко, II, 1963, 469); Старий
хрін, лайл. — старий чоловік, дід. [Полковник:]
Сотник Розмазня — старий хрін і ненавидний мені
гірш дідька!.. (Марко Кропивницький, V, 1959, 504); [Софія
Григорівна:] Знайшла ким захопитись? Господи!
Гарненька дівчина, лауреатка, розумна, талант, — і
раптом старий хрін, який все лає і навіть Києва не
любить! (Іван Кочерга, II, 1956, 340); — Посторонись! —
відштовхнув поранений угорця. — Плутаєшся тут,
старий хрін... (Олесь Гончар, III, 1959, 160); Хай (нехай) йому
(їй, їм і т. ін.) хрін — те саме, що Хай (нехай) йому
(їй, їм) грець (див. грець 2). Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині краще жити.. Покиньмо, кумо, Україну,
Нехай їй хрін! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 93); Ет, хай йому
хрін з таким писанням при таких умовах (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 167); — Ну, — каже цар, — це й дудка! Ху!
Хай йому хрін! Ніяк ніг не вдержиш (Павло Тичина, I, 1957, 146);
Хрін від редьки (за редьку) не солодший — про кого-,
що-небудь, рівноцінне іншому (у негативному
значенні). — Недурно каже народна мудрість: хрін за редьку
не солодший. Раніш страждав народ від самих
аристократів, а тепер додерлися до влади й фінансові магнати
та мануфактуристи (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156);
Хрін з ним (з тобою, з нею і т. ін.) — те саме, що Чорт
з ним (див. чорт). — Ну й що ж, нехай собі в них оця
атомна [бомба], — чує Охтирський молодий голос із
сусіднього купе. — І хрін з нею.. Значить, і в нас така
є... (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 155); Хрін його (тебе,
їх і т. ін.) знає — невідомо, незрозуміло, що (куди,
як і т. ін.). Сусіда Іван справді добрячий чоловік, —
отак, хрін його знає, за що й посварилися... (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 21); Хрін його не взяв — вираз захоплення
або незадоволення. От так Еней жив у Дидони, ..Бо —
хрін його не взяв — моторний, Ласкавий, гарний і
проворний, І гострий, як на бритві сталь (Іван Котляревський, I, 1952,
78); Який (рідко кий) хрін: а) хто, хто такий. Гай!
гай! та нігде правди діти, Брехня ж наробить лиха
більш; Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки
поганих вірш. Великії терпіли муки, їм зв'язані були
і руки, Мов у татар терпіли плін [полон]. От так
і наш брат попадеться. Що пише, не остережеться,
Який же втерпить його хрін! (Іван Котляревський, I, 1952, 138);
— А ти бачиш, кий воно хрін отам ворушиться на
горбі?.. — Не інакше, як люди (Олесь Донченко, VI, 1957, 226);
б) що, що таке. Показились десь діти, чи який хрін.
Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге
й собі тієї співає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33).