ХРЯПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до хряпати. Як зложив [Халявський] кулаки, як хряпне себе по голові, що насилу устояв і довго чмелів слухав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 208); Блиснуло сліпучо, вдарив важко грім, новий порив вітру гойднув віконну раму, відкинув її за стінку, потім хряпнув з такою силою, що скло розлетілося на друзки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 444); Він розмахнувся і вдруге хряпнув коцюбою. Бородай-мотузяр, змахнувши руками, завалився навзнак... (Юрій Смолич, Дитинство, 1937, 37); Щось страшне сталося з Матросом. Він схопив свою скриньку і хряпнув кришкою перед очима всієї компанії (Іван Микитенко, II, 1957, 197); Хряпнули величезні дубові двері клубу, і на сходи вибігла одинока постать (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 93); Тиша репнула, дерево хряпнуло,.. лісоруби ледве оступилися (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 229); * Образно. Хотів ти підвести голову й глянути, і не було сили ворухнутися. Така втома! Повіки важко аж хряпнули (Андрій Головко, I, 1957, 80).