ХРОКА́Ч, а, чол., діал. Хрокало. Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (Олександр Довженко, III, 1960, 383).
ХРОКА́Ч, а, чол., діал. Хрокало. Діди йшли з сітками і хрокачами дуже поволі, ніби на звичайну нічну рибну ловлю (Олександр Довженко, III, 1960, 383).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 151.