ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Затяжний або такий, що
періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я
того й не сплю, Іване Семеновичу, що я — командуючий.
[Сергєєв:] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені
запишуть догану, то за вас. [Ватутін:]
Представлю довідку, що в мене хронічне безсоння (Любомир Дмитерко, Драм.
тв., 1958, 88); Він давно хворіє на якусь хронічну
шлункову хворобу і звідси його худорлявість (Володимир Гжицький,
Чорне озеро, 1961, 104);
// Який страждає затяжною
хворобою або такою, що періодично поновлюється.
Зовнішній вигляд хронічного алкоголіка дуже
непривабливий (Наука і життя, 10, 1958, 31).
Хронічне недоїдання (голодування) — постійна
нестача їжі, погане харчування протягом тривалого часу.
Хронічне недоїдання на протязі тижнів і місяців
здавалося важчим, аніж справжній голод (Терень Масенко, Роман..,
1970, 172).
2. перен. Який не припиняється; тривалий, постійний. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми й бурею проносилась над нещасним краєм, — ніколи не кінчалась (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 335); Вічна самотність, вічна тривога, що ця самотність може стати хронічною й продовжитися до кінця життя; сум киненої жінки, жаль над безбатченком-сином — усе це в'ялило і сушило (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 291); Політичні діячі, представники економічних кіл, спостерігачі преси і радіо США вже давно визнали, що хронічне масове безробіття — це національне лихо сучасної Америки (Наука і життя, 2, 1960, 10).