в означеннях
Тлумачення, значення слова «хропак»:

ХРОПА́К, а, чол., розм. Те саме, що хропіння. Я послав йому вслід глибокого хропака, хоч очі мої дивилися й бачили гостро, як ніколи (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 61).
Давати (дати, задавати, задати і т. ін.) хропака — спати міцно, з хропінням. — Були ми з цим хлоп'ягою на одній квартирі. От любив спати! ..Ну тільки що обзивався — і вже дає хропака (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 277); — Замовкни, уб'ю! — крикнув зляканий Андрій, замахнувшись мішком. Потім вони впали майже разом. Остап зразу дав богатирського хропака (Олександр Довженко, I, 1958, 243); Далі закутався [Павлусь] краще від ранкового холоду, схилився до Корнюші, що з самого двору задавав хропака, то й собі заснув (Андрій Головко, II, 1957, 263); — Хай задасть Хвостун міцніше Хропака, Отоді вже він узна, Хто я така! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 88); Дем'янові здавалося, що він чує, як на сотні голосів ушкварює хропака всеньке село (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 176); — Легко тобі казати, — зітхав Павло. — То в цеху все видно, як на долоні, а тут поле, ніч... Ні душі живої. Заліз у скирту і до самого ранку такого хропака витинає, аж земля двигтить (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 30); Дати вічного хропака — те саме, що умерти 1. — Князю Яремо! Не лий і не пий християнської крові надаремно, бо ще й сам вп'єшся на смерть та й сам даси вічного хропака (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 171).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 155.

Коментарі (0)