в означеннях
Тлумачення, значення слова «хропіти»:

ХРОПІТИ, плю, пиш; мн. хроплять і ХРОПТИ, пу, пеш; мин. ч. хріп і хропів, хропла, ло; недок.

1. Видавати хриплі звуки уві сні. Незабаром на все горло Став Іван хропіти, Незабаром коло него [нього] Став і пан сопіти... (Степан Руданський, Тв., 1959, 179); Ананій хропів і стогнав уві сні, йому снилася Анеля (Юрій Яновський, I, 1958, 555); Хлопцеві незручно було лежати, подушка заважала вільно дихати, і він хропів (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 135); Підійшли парубки до вікна.., дивляться, а Павлусь розпластався на перині і хропе на всю хату (Олекса Стороженко, I, 1957, 59); На лаві.. солодко спала тітка Мотря, хропучи носом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 32); Ніби в такт похитуванням і дрижанню вагона хропли поснулі пасажири (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 29);
//  розм. Міцно спати (перев. з хропінням). Замовкли. Якраз проїздили повз афішну тумбу. І раптом озвавсь котрийсь високим тенорком: — І ти скажи. Отаке зчинилось було, а ми собі в казармі, як на хуторі, ні сном ні духом, — хропимо (Андрій Головко, II, 1957, 610); Вартовий, мабуть, не сподівався якоїсь напасті, бо спокійно собі хропів у кущах (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 152); Еней в керею замотався, на задвірку хропти уклався (Іван Котляревський, I, 1952, 206); — Ні, Марку Павловичу, — сказала матушка. — Я не одпочивала, а мій старий десь оце хропе в пасіці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 16); Заснувши в одязі, він безтурботно хріп (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122).
На всі завертки хропіти див. завертка.

2. Видавати хриплі звуки, важко дихаючи (перев. про тварин). Кінь хропів і косив оком на ношу (Олесь Донченко, IV, 1957, 54); Заглянувши в провалле [провалля], як там рине вода, аж затрусивсь [кінь] да й посунув назад, жарко хропучи і водячи очима (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); Коні іржали, хропли, шалено хвицалися і топтали вовків (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 10); З кожної книжки у різні кінці Скачуть і мчаться вухаті зайці, Мекають кози, хропуть їжаки (Степан Олійник, Вибр., 1959, 174); В одному кінці бухало ніби розтертим у вогні порохом, і здавалося, що розлючена змія кидає ніздрями стовпи ясних іскор, хропе, сопе й клацає зубами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 174);
//  розм. Видавати передсмертне хрипіння. Син хропів, залитий кров'ю, плазував... (Яків Качура, II, 1958, 379); Кілометрів за чотири від села зустрів німецький ар'єргард — посилений загін поліції. Билися з годину. У снігах хропли конаючі поліцаї (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 529);
//  розм. Видавати хрипкі звуки (про предмети). На одній [стіні] висіло високо під стелею невелике похилене дзеркало, а на протилежному боці хропів годинник у золочених за склом рамах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 121); Я проїздив тим містом уночі, Ні вогника у вікнах, ні свічі, Лише хропіли в тьмі грузовики Та з-поза хмари місяць виринав... (Леонід Первомайський, I, 1958, 314); Вона [комуна] встав, підводиться крізь муки, і марно круг чола її літають круки фашистських літаків, за танком танк хропе... (Володимир Сосюра, I, 1957, 482).

3. діал. Хрипіти (див. хрипіти 1). Од того ж суму бліда та холодна кров почала закипати в її жилах, груди гнівом палали, у їх щось сопло, хропло... (Панас Мирний, I, 1954, 53); Побачивши, що справа набуває зовсім небажаного повороту, щосили вдарив [Шредер] Курбацького стеком — раз, два, три! — і тоді бандит, хропучи з болю, як пес на припоні, кинувся на директора (Олександр Довженко, I, 1958, 297).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 155.

Коментарі (0)