ХРУМКНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до хрумкати. Залпом він вихилив свою чарку, крекнув, укинув у рот шматочок солоного огірка, хрумкнув (Павло Загребельний, Спека, 1961, 211); Нен-Сагор розправив м'язи, аж кістки хрумкнули (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 346); Хтось вийшов надвір. По тому — до вуха Федора Прохоровича разів з два долинуло, як хрумкнув пісок на залізничному насипі під чиєюсь ногою (Микола Трублаїні, I, 1955, 82); Замок у сумці хрумкнув так, ніби в ній щось роздушилось (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 88).