в означеннях
Тлумачення, значення слова «хрусь»:

ХРУСЬ, ХРУСЬ-ХРУСЬ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає тріск, хрускіт. Хрусь! Пан писар і переломив хворостину (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 160); Знов чує [Домаха]: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то палічче [паліччя], шам-шам, а в серці її так і замре: то він іде... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 519); — Вже чую, що йде [ведмідь], знаю, що мусить надійти попри мене, і сиджу, дух у собі запираю. Хрусь-хрусь — уже близько (Іван Франко, IV, 1950, 26).

2. розм. Уживається як присудок за знач. хрустіти, хруснути. А Добрість вигляда, як камінь з-під покосу; Наскочить на його коса, задзеленчить... Хрусь надвоє!.. мов скло, а камінь все лежить! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 42); Покотилася я в рів, а кісточка в нозі хрусь! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 8); Скупий Корець не кинувсь, не нагнувсь. В руках дубова палка — тільки хрусь, Мов з комишу (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 38); [Малоштан:] Чую, лопата — цок! Отак — цок... хрусь... Що воно за знак, добродію Чирво Козирю? (Іван Микитенко, I, 1957, 84); Хрусь Даринку по лобі одна крапля, друга. І раптом ударила важка, мов олов'яна, злива (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 274).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 159.

Коментарі (0)