Словник української мови

ХРУСНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до хрустіти, хрускати. Хруснув лід, а я з гринджолами у воду... (Марко Вовчок, VI, 1956, 305); «Де ж би вона сховалася? — бідкається Настя. — Хіба чи не за отим кущем?» — сіла додолу, надкрадається тихесенько, щоб не хруснути (Степан Васильченко, I, 1959, 221); Данило Багрич прокинувся. Перевернувся з боку на бік. Металева сітка хруснула під ним, немов суглоби живої істоти (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 52); Ампула стрихніну, яку вона тримала в руці, щоб зробити впорскування, випала з її пальців і хруснула на долівці (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 223); Магда зітхнула глибоко й присіла біля неї. Вона стисла колінами руки, аж хруснули (Степан Тудор, Народження, 1941, 97); Хлопчик бачив, як дід хрестив постелю, курінь і ще раз його, потім ліг, — хруснули кістки старого, мов сухі тріски (Панас Мирний, I, 1954, 172); Потяглася [Басова] так, що аж хруснули кісточки (Вадим Собко, Справа.., 1959, 84); Він силкувався не хруснути гілкою, не шелеснути листям (Іван Франко, III, 1950, 88); Вона підняла вгору руки і потяглася смачно всім тілом, хруснувши кісточками (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 337); Панас, важкий, як брила, хруснувши суглобами, підвівся й пішов з хати (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 225);
//  безос. Він сів на залізний брус і жадібно дихнув, розправив спину й плечі, аж хруснуло в суглобах (Іван Микитенко, II, 1957, 99);  * Образно. Зійде радісний день, — як звіриний хребець, Хрусне лад у ворожому стані! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 81); Він чув, як Галка переступила з ноги на ногу.. Раніше він ще думав, що їй буде так важко переступити цей поріг. Хруснув уже затвердлий в душі льодок, черконув гострими закраїнами по серцю (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 11).