в означеннях
Тлумачення, значення слова «хрусткий»:

ХРУСТКИ́Й, а, е.

1. Який видає тріск, хрустить. — Підемо, — роздратовано урвав його Сагайдачний і рушив по хрустких уламках алебастрових рам, дзеркал і посуду (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 128); Він ховає хустку до кишені, підводить очі на провідника, бере з його рук хрустку пачку і, розірвавши пергамент, добуває з неї сухарик (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 206);  * Образно. Не забуду вечора хрусткого, Інею й тоненького льодку, Коли сам я вийшов на дорогу, Ніби вперше на своїм віку (Максим Рильський, III, 1961, 268); Як в темряві усе завмерло! Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 35); Вони виходять на вулицю у колюче сяйво січневого хрусткого морозу (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 285).

2. Крихкий, ламкий. І хоча калюжі уночі ще вкривалися тоненькою, хрусткою кригою.., сонце вдень уже гріло сильно і тепло (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 72); Пробиваючи ціпком хрустку, підрум'янену місяцем скоринку снігу, Степан Васильович бадьоріше прямує до хутора (Михайло Стельмах, I, 1962, 645).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 159.

Коментарі (0)