ХРИПКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи хрипкий, з хрипотою. — Ви довго працювали на Дніпрельстані? — запитав він низьким і трошки хрипкуватим голосом людини, що багато курить (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 20); Почувся від порога дужий, хрипкуватий бас начальника режиму товариша Тритузного: — Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 43); Їй [трембіті] відповідав з лісової гущавини хрипкуватий звук пастушого ріжка (Петро Колесник, Терен.., 1959, 92).