в означеннях
Тлумачення, значення слова «хрипота»:

ХРИПОТА́, и, жін.

1. Утруднення в диханні, що супроводжується сиплими звуками. Вона вже й з кошиком, назбирає і ягоди, і листя, ..сушить і в'ялить і на згагу і на хрипоту (Марко Вовчок, VI, 1956, 338); Я тямлю смерть її. Шпиталь. Гарячка... Кашель... Хрипота... (Іван Франко, XI, 1952, 428); Нур говорив повільно, глухуватим голосом, висмоктуючи з своєї важкої люльки їдкий дим. — Бачу я, що вже недовго мені отаманом бути. Відтоптав своє, віджив... Гей-гей, куди та сила поділась?.. Уже й очі погано бачать і навіть голос став кволий. Хрипота, кашель... (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 23).

2. Сиплість, відсутність чистоти голосу. До хрипоти — до появи в голосі сиплості. Голос Григорів згуск до хрипоти, а спалені морозом легені ніби кровоточать. Він приклав руку до грудей і зайшовся кашлем (Андрій Головко, II, 1957, 311); Кожну мить можна було чекати, що сюди налетить каральний загін, і тому він до хрипоти кричав, щоб люди швидше йшли геть від залізниці і добиралися до лісу (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 181); З хрипотою — те саме, що 3 хрипом (див. хрип). З хрипотою в голосі [Катюша] сказала, звертаючись до обох команд: — Легко зганьбити честь спортсмена, честь бійця, але важко її відновити (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 146.

Коментарі (0)