Словник української мови

ХРИСТОЛЮБИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що христолюбний.
♦ Христолюбиве воїнство — звичайна назва дореволюційної армії. «Ну, тепер хоч починай хреститись до образів і за князів, і за архієреїв, і за христолюбиве воїнство! — подумав о. Артемій, — приніс нечистий оцього лиственського протопресвитера з дяків» (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 72); В усьому христолюбивому воїнстві панують німецькі різки-шпіцрутени, муштра, мордобій, тупа палочна дисципліна, але тут, в оцих лінійних батальйонах, вона доведена до абсурду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28).