ХРИСТО́СИК, а, чол., розм., ірон. Про незлобиву, безвільну, далеку від життя людину. Крайком пам'яті він зачепив чорного монаха. — А їх же тут сотні таких було. Мабуть, і в цій кімнаті сидів якийсь христосик (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 194).