ХТОСЬ, когось, займ. неознач. Якась людина, істота.
Хтось живе — наживеться, а хтось живе —
нагорюється (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 37); — Увійди та одпочинь,
дитино, — промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок,
I, 1955, 10); Лист муляє в кишені. Треба через когось
послати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 410); [Кость:] Не бійтесь:
знайдеться хтось, що й без мене проведе (Степан Васильченко, III,
1960, 171); Я йду, іду — Зворушений Когось все
жду — Співаючи (Павло Тичина, I, 1946, 30); В уяві стали очі
карі, Вони зоріють і зовуть... Од них ясніє дивно путь,
неначе струни на гітарі перебирав ніжний хтось...
(Володимир Сосюра, I, 1957, 410); Кимсь наполохані, з-під даху
злетіли кажани (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 73).
Хтось із (з)... — один з багатьох (з кількох). — Та й
глибиня [глибина] там яка! — сказав хтось з хлопців
(Панас Мирний, I, 1954, 249); Подзвонив комбат і передав
Сагайді командування ротою, доки четвертий відділ
пришле когось із резерву (Олесь Гончар, III, 1959, 123); Хтось
інший див. інший.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 166.