Словник української мови

ХТОСЬ, когось, займ. неознач. Якась людина, істота. Хтось живе — наживеться, а хтось живе — нагорюється (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 37); — Увійди та одпочинь, дитино, — промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок, I, 1955, 10); Лист муляє в кишені. Треба через когось послати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 410); [Кость:] Не бійтесь: знайдеться хтось, що й без мене проведе (Степан Васильченко, III, 1960, 171); Я йду, іду — Зворушений Когось все жду — Співаючи (Павло Тичина, I, 1946, 30); В уяві стали очі карі, Вони зоріють і зовуть... Од них ясніє дивно путь, неначе струни на гітарі перебирав ніжний хтось... (Володимир Сосюра, I, 1957, 410); Кимсь наполохані, з-під даху злетіли кажани (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 73).
 Хтось із (з)... — один з багатьох (з кількох). — Та й глибиня [глибина] там яка! — сказав хтось з хлопців (Панас Мирний, I, 1954, 249); Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою, доки четвертий відділ пришле когось із резерву (Олесь Гончар, III, 1959, 123); Хтось інший див. інший.