ХТИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відчуває перев. тілесний,
плотський потяг. Роду свого пліть остання, Хмурий,
хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання
Накликав гостей у двір (Леонід Первомайський, II, 1958, 140); Почувала
[Софія] й почуває себе куртизанкою, потайно хтивою
навіть і зараз, у своєму солідному віці (Олесь Гончар, Таврія,
1952, 144); Та будуть знати хтиві й злі чужинці,
Що в неї честь дорожча від життя... (Дмитро Павличко, Пальмова
віть, 1962, 50);
// Який виражає такий потяг. Ця
гонитва заливала потом дебелу хтиву постать,
розпалювала гнів (Костянтин Гордієнко, Листи.., 1942, 18); Денис, коли його
почала оглядати та ж сама дівчина, що оглядала й
Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками,
ганяв по лобі зморшки, як брижі по воді, мружив хтиві
очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 294); На її пласкому
мідно-червоному обличчі міцніше стиснулися товсті хтиві губи
(Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 64);
// Перейнятий таким
потягом. З темних масних ротів вибивались багатозначні
натяки і хтиве безстидство (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959,
329); В одну мить Шток зіскочив з полу і позадкував до
дверей, злякано дивлячись на цього сліпого свідка його
хтивих зазіхань (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 37);
Подавивши в собі хтиве почуття, хазяйський син, якого
неспроста готували на адвоката, заговорив співчутливо
до Марії (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 52);
// Який
викликає такий потяг. Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці
людського натовпу. З кафе й ресторанів чути брязкіт
посуду, голосний регіт і розхитані звуки якогось
хтивого танка (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 37); * Образно.
Максим міцно потер пальцями чоло, і цей рух допоміг
йому відірватися від хтивого берега мрій і здогадок
(Натан Рибак, Час, 1960, 195).
2. Ненаситний, жадібний, зажерливий. Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 126); * Образно. То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім'я життя й свободи, В ім'я вселюдського піднявши торжества (Максим Рильський, II, 1960, 291).