в означеннях
Тлумачення, значення слова «худібчина»:

ХУДІБЧИ́НА, и, жін.

1. розм. Те саме, що худобина 1, 2. Брав мене ти бідну; але все ж я мала Скриню, худібчину і добра чимало (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 228); — Я собі пишу про нещасливу долю, а сам не журюсь, бо маю п'ятдесят десятин землі і худібчини чимало (Володимир Самійленко, II, 1958, 120); У однім селі жив піп та попадя; біля їх рядом жила одним-одна бабуся. Бабуся та була вбога, тільки й худібчини в неї, що мала вона курочок (Україна сміється, I, 1960, 147).

2. діал. Пестл. до худобина 4. Поховали батька брати, худібчиною стали ділитися. Жалкенько було Михайлові попускати братові більше города, та така батькова воля — попустив (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 106).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 167.

Коментарі (0)