ХУДО́БА, и, жін.
1. збірн. Чотириногі свійські
сільськогосподарські тварини. Один Рябко, один, як
палець, не дрімає, Худобу панську, мов брат рідний,
доглядає (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Знайшовся такий
чоловік з другого села: .. — Віддай, — каже, — твою
дочку за мого сина, то побачиш, яка з неї буде невсипуща
хазяйка. — Добре, — каже батько, — віддам, і з нею, як
сказав, третину худоби (Олекса Стороженко, I, 1957, 27); Раз
Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та
двоє телят (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); У кошарах тихо
ремигала худоба... (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 241); Молочна
худоба; * У порівняннях. — Не можна довше стерпіти! Не
можна! Пани ріжуть нас, як худобу на м'ясо, як
овечок! — загула громада (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 139).
▲ Велика рогата худоба див. великий; Голландська
худоба див. голландський.
2. перен., розм., лайл. Те саме, що бидло 2, 3. — Пани як пани. Що ми для них? — худоба! Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. А харч відома: глевтяк та борщ з червивою таранею (Андрій Головко, II, 1957, 195); Його дружина За предковічним звичаєм хевсурським Йому дітей родила у хліві, Бо породілля — то, мовляв, худоба... (Максим Рильський, III, 1961, 163); — За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба Тобі, диявольська худоба (Іван Котляревський, I, 1952, 83); Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 75).
3. збірн., діал. Майно, скарб. Я, бувало, й тому [рам'ю] рада. Хоч переміна буде, думаю. Та виберу вільну часину, позшиваю, та й пошию або керсетку або спідницю. Ото і все моє збіжжя і вся худоба! (Панас Мирний, I, 1954, 72); А старости все своє та своє торочать: і скоту багато [у молодого], і воли, і корови, і коні, і всяка худоба (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 37).