в означеннях
Тлумачення, значення слова «худобина»:

ХУДО́БИНА, и, жін., розм.

1. Окрема чотиринога свійська сільськогосподарська тварина. Сіромастий кінь, якого запрягав Лук'ян Дарій в легенький візок тільки для особистого виїзду, був худобиною розумною і сумирної вдачі (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 161); Не догляне пастух байського косяка, заріже вовк худобину, мусить наймит відробити за неї (Олесь Донченко, I, 1956, 116);  * У порівняннях. — Цілий вік свій я гарувала, ночі не досипляла, робила тяжке, як та худобина, та й не собі, не собі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 79); Усім тілом випростався чоловік і навіть руки не схотів паскудити: гупнув ногою Терентія, мов худобину, і той, перехиляючись, полетів спиною до одвірка (Михайло Стельмах, I, 1962, 180).

2. збірн. Те саме, що худоба 1. [Сокуренко:] Так подумайте ж самі: він чоловік убогий, сім'я у нього яка, діточки маленькі, худобини ніякої, одна одним парка воликів (Марко Кропивницький, I, 1958, 127); Батько дуже бідкався, тільки щось траплялось з коровами чи телятами. То як же може Степан не врятувати худобину, що марно гине? Це ж добро всього народу! (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 11); Стояла літня спека. Це був той час, коли все живе ховається в затінку: кури принишкли в лопухах за клунями, собаки лежать з висунутими язиками, мов неживі, а худобина, помітивши здалеку колодязь, біжить, начебто рій ґедзів гнався за нею (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 241).

3. перен. Те саме, що бидло 2, 3. — Ти глянь на мене: гадаєш — Хома перед тобою? — Худобина. Як став змалечку біля товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобиною став (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); — Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? Та як же це так? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 484); [Матрона:] Та ти, худобино якась, чи я тобі не казала, щоб не смів до коршми [корчми] заглядати? (Іван Франко, IX, 1952, 404); — Слухай, худобино! — верещить пан Деришкірський, — маєш дати на мене голос! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 50).

4. збірн., діал. Те саме, що худоба 3. А якось-то навернулася [дівка] у свою слободу, бачить, що Пархім, зоставшись після батька сам собі господар, не зна нічого і не вміє кінців ні у чому звести, а худобини до гаспида (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 471).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 168.

Коментарі (0)