в означеннях
Тлумачення, значення слова «худий»:

ХУДИЙ 1, а, е. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько... — Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Борис Грінченко, II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156);  * Образно. А місяць худий, змарнілий — повипинало ребра... (Володимир Сосюра, I, 1957, 61);
//  у знач. ім. худий, дого, чол. Худорлява, виснажена людина. Поки гладкий охудне, то худий здохне (Номис, 1864, № 5678); [Гетера:] Сей варвар африканський певне добре з левами вмів битись... А худого я б віддала пантері... (Леся Українка, II, 1951, 526);
//  Про частини тіла. Худе та поморщене бабине лице аж зчорніло, неначе землею припало (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 410); Полилась йому.. сльоза скупувата На щоки худі та запалі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 232); Денис сидячи спав, упершись худими ногами-котурнами в протилежну стіну (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 152);  * Образно. Місто зустріло нас сумно. Болісно випиналися в небо худі ребра старовинних соборів (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 87);
//  підсил. Дуже виснажений (у сполученнях-повторах). На полу, на рядні лежить старенька, худа-худа, як шкелет (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 464); Як тяжко перехворіла Вікторія, худа-худа, бліда і висохла вся (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 219);
//  Нежирний (про м'ясо). При недостатній кислотності шлункового соку хворий харчується так. Йому дають м'ясні супи з свіжого худого м'яса (Лікарські рослини.., 1958, 225);
//  Виснажений, бідний (про ґрунт, рослинність). Тут на полі скупім і худім, Наче терен на ріни [ріні], Виростайте ціпкі і тверді До великої зміни (Іван Франко, XII, 1953, 526); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 370);
//  Слабий, скупий, хисткий (про світло). Через віщо я сиджу тут уночі, в моїй робітні, ..серед непевного блиску очей і тіл моїх академічних студій, сон яких тривожить одинока свічка своїм худим вогником? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 436).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 166.

Коментарі (0)

ХУДИЙ 2, а, е, заст. Негарний, нехороший, поганий. Худий мир гірше лихої сварки (Номис, 1864, № 3282); [Ігнат:] Скільки у нас уже гетьманів було: пропали через військові чвари! [Павло:] Які через чвари, які через худий розум, а які через кривду свою (Микола Костомаров, I, 1967, 149); [Омелько:] Дай же, боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (Марко Кропивницький, I, 1958, 82); Старший староста й каже: — ..А що ми люди чеснії і без худої науки, то от вам хліб святий у руки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 56);
//  у знач. ім. худе, дого, сер. Що-небудь погане, недобре; зло. Горілка багато шкоди робить: вона і розум затьмиває [затьмарює] і на худе штовхає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 207);
//  Недобрий, лихий. Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не тільки худа (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 216).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 167.

Коментарі (0)