ХУ́ХАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням хухати. Найодвертіше позіхання, хухання в усяких дозволених і недозволених місцях — все це Кралевич мав приємність бачити з амвона у відповідь на свою повну цитат із високоучених книг церковну проповідь (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 29).