в означеннях
Тлумачення, значення слова «хуліган»:

ХУЛІГА́Н, а, чол. Той, хто, бешкетуючи, грубо порушує громадський порядок. А якщо чиясь машина без сигналу обганя [коня], хуліганом ту людину дід охрестить навмання! (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 111); Але існує ще й досі, і існує у великій кількості, тип хулігана на полюванні. Я говорю не про браконьєрів, а про тих «мисливців».., які палять без роздуму у все живе, що пролітає, пробігає, пропливає, сидить перед ними (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 218);
//  Зухвалий бешкетник. На Млинській вулиці було темно — рідкі ліхтарі завжди кололи тут очі підліткам-хуліганам (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 520); Приїхав новий директор. Ненько моя рідна, — це ж Гришка-хуліган, він у нашій школі вчився! Що вже Ганна Антонівна мороки з ним колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати. За всю школу справлявся (Юрій Яновський, I, 1954, 26);
//  Уживається як лайливе слово. Доря замовк, подивився гостро на батька і хрипло кинув йому в лице: — Хуліган (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 380); Порфир аж підскочив: — Ах ти ж помідор розчавлений, — і по носі того: хрясь! — Хуліган! Забіяка! Ану стій! (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 172.

Коментарі (0)