в означеннях
Тлумачення, значення слова «хура»:

ХУ́РА, и, жін.

1. Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода. Покидали наші Воловії хури, Манівцями та тернами По домах сипнули (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 338); Роман позичив грошей на хату, ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 124); — А он, на розвореній хурі Віттям тремтить величезна сосна, а на другій ялина Темним киває вершком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 354); Вояки зорали поле, сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 206);
//  Віз або сани з поклажею. Я йшов поруч з хурою, тримаючись за перев'язану жгутом тріснуту голоблю (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 68);  * Образно. Останні хури споряджає [осінь], Зібравши в полі все сповна (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 82);  * У порівняннях. Тачанки підскакували над землею, мов хури демонів (Юрій Яновський, II, 1958, 174);
//  Кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях. — Знаєш що? Наш титар либонь гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків, — і кози будуть ситі, й сіно ціле (Нечуй-Левицький, III, 1956, 92); Ідучи дорогою, стрів він людей, що везли на дванадцятьох возах хури заліза (Українські народні казки, 1951, 106); У роботі нагрілись. Дві хури дров виросли на санях (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 71);
//  перен., розм. Велика кількість чого-небудь. — Чого се Мар'я Іванівна так зажурилася? —..Он яку хуру теребила на собі! — вказала Мар'яна корзину (Панас Мирний, III, 1954, 152);  * Образно. І почне баба викладать свою хуру, — тільки зачепи. Вона тобі розкаже, як і кров замовлять (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 25).
Ставати (стати) під хуру; Іти (піти) з хурою, заст. — найматися перевозити вантажі. Селяни почали держати коні і ставали під хуру возить.. сахар з ближчих сахарень (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); — Оце, Насте, я став під хуру в одного купця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 271); Більш неділі, як нема їх дома, з батьком пішли з хурою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396).

2. заст. Валка підвід. Збіглись раз на містку і такі пани, як їх тогді звали, комисари [комісари], і Тихон і постановилися, бо через місток хура йшла, так що возів двадцять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 173.

Коментарі (0)

ХУРА́, и, жін., діал. Хуга. Поїхав мій старий, — коли б не змерз, бо надворі хура піднялась (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 173.

Коментарі (0)