ХУРКНУТИ, не, док.
1. Однокр. до хуркати. Кулею черкнуло Чернишевого човна; тріска, відщепившись від борта [борту], хуркнула поблизу (Олесь Гончар, III, 1959, 352); Куля посадила чорну крапку над дверима й хуркнула в коридор (Петро Панч, I, 1956, 169).
2. розм. Швидко побігти, полетіти тощо куди-небудь; майнути. А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Грінченка); По шляху авто тільки хуркнуло через село й зупинилося в фільварку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 170).