ХУРТЕ́ЧА, і, жін., розм. Те саме, що хуртовина 1,3. Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 371); Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (Олесь Донченко, VI, 1957, 375); Крізь хуртечу зимових циклонів, крізь вирування снігів летіли й летіли ешелони (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 26).