ХУРТОВИ́НА, и, жін.
1. Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина, — Все засипав сніг (Павло Грабовський, I, 1959, 533); А хуртовина вже така розігралася, що з ніг валить. Вітер жменями сніг у лице кидає, дух забива (Гнат Хоткевич, I, 1966, 166); Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 58); Не вмістиш цієї картини, Мабуть, ні в яке полотно: Гудуть у степу хуртовини, А шахти ростуть все одно! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 222); * У порівняннях. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова (Леся Українка, I, 1951, 71).
2. перен., розм. Те саме, що завірюха 2. Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу].. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Панас Мирний, I, 1949, 180); Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ... (Терень Масенко, Роман.., 1970, 298); Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п'ятикутна В Жовтні засвітила (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 33).
3. Буря (у 1 знач.), ураган. Як зробилась на Чорному
морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович
вирятувався? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 452); Буря валила
легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри,
одяг... Злякана отара помчала світ за очі, і піскова
хуртовина гнала її все далі... (Зінаїда Тулуб, В степу... 1964,
72);
// перен., розм. Те саме, що вихор1 2. Він був для
мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає
раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 232); В повітрі — хуртовина з квіток: летять
троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки
(Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 64); Хлюпнувся у річку. Іван —
в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, —
По ньому стріляли німецькі стрільці... (Іван Нехода, Хто сіє
вітер, 1959, 20).
4. перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т. ін. А як прийшла худая, нещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (Павло Чубинський, V, 1874, 470); О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Леся Українка, I, 1951, 122); Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 19); Але раптом Гюлле промовила: — Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 94).