ХУРТОВИ́НИТИ, нить, недок., рідко. Те саме, що хурделити. Кура високими крильми У наші вікна хуртовинить! (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 170); Секретар повіткому встає із-за столу і довго міряє кроками просторий, холодний кабінет, прислухаючись, як за вікнами повіткому хуртовинить і сатаніє зимова ніч (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 124).