ХУ́СТКА, и, жін.
1. Шматок тканини або в'язаний,
трикотажний виріб, перев. квадратний, який
пов'язують на голову, шию, напинають на плечі. Везе
Марко.. наймичці на очіпок Парчі золотої І червону добру;
хустку 3 білою габою (Тарас Шевченко, I, 1951, 322); Зараз
послали по якогось писаря Захаревича.. Прийшов він
хутко. Поганенький на личку, рябий, як решето; штани
сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена
хустка; під правицею шапка (Марко Вовчок, I, 1955, 77); Дівчина
мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку (Любомир Дмитерко,
Наречена, 1959, 170); Вийми, мамо, хустку мені з
скрині, Синю в диких рожах, ще дівочу (Любов Забашта,
Квіт.., 1960, 135); * Образно. Де не стану, де не гляну,
напливає ночі мла, і зоря свою багряну хустку ізняла
(Володимир Сосюра, II, 1958, 259); * У порівняннях. Дід, мов кам'яний,
зложив на грудях свої старі, жиляві [жилаві] руки,
похнюпив голову, укриваючи груди, мов хусткою, білою
бородою (Панас Мирний, I, 1954, 166); В синьому небі пливла
біла, як пухова хустка, хмарина (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 64);
// Атрибут весільного обряду. Старшій
дружці дала [Зубиха] пару свічечок п'ятакових до вінця,
хустку руки зв'язати, рушник під ноги (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 211); Дівич-вечір збирає вже Орина Лободівна:
хустки подавала за Прохора Осауленка (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 266); Та дівка, до котрої він присватувався,
прочула про це й не пішла за нього, й хустки одібрала
(Ганна Барвінок, Опов.., 1962, 59).
Тернова хустка див. терновий 2.
♦ Зав'язати хустку див. зав'язувати; Збліднути як
хустка — те саме, що Збліднути як полотно (див.
збліднути). — Я — злодійка!? — вимовила стара... Зблідла
як хустка, і очі їй засяли, і сльози покотились (Марко Вовчок,
I, 1955, 136).
2. Невеликий шматок тканини квадратної форми для
сякання, а також витирання носа, рота, обличчя, очей
і т. ін. В сінях він зняв з себе шинелю й картуз і кинув
на довгу скриню; потім витяг з кишені червону хустку,
висякав носа й пішов в світлицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14);
Андрійко, нарешті, затих, витер мокре обличчя
хусткою і з перекривленим від болю лицем повернувся до
матері (Петро Панч, II, 1956, 493); Він здійняв окуляри й,
хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 225).
Носова хустка див. носовий; Хустка до (для) носа,
розм. — те саме, що Носова хустка (див. носовий).