в означеннях
Тлумачення, значення слова «хутко»:

ХУТКО. Присл. до хуткий. Молоді побігли слідком за Мартою Кирилівною доганяти її. Одначе Марта Кирилівна так швидко та хутко дременула поза монастирем, неначе за нею хтось гнавсь з дрючком. Вони її не догнали (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 64); Марко замовк. Вимучені безсонням і хвилюваннями, хлопці хутко поснули (Іван Микитенко, II, 1957, 425); Швидко весни одцвітають, Хутко літні дні минають, Скоро вже й зима... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 18); — Що се, — кажуть [дівчата], — сталося з Галочкою? То ми було зберемося усі та дожидаємо-дожидаємо, поки-то вона вийде, а тепер попереду усіх поспіша. Ще тільки півдня, а вона вже каже: вечір хутко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 320); — Не вбивайсь, паніматко, — каже тоді Петро, — може ще все гаразд буде. Романовського Кут недалеко: Кирило, може, хутко й вернеться (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137); Сергій присів на свою койку й розгорнув книжку. Але хутко підвів очі (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 84); Хутко потому на стіл і гаряча з'явилася страва. З нею й вино молоде... (Микола Зеров, Вибр., 1966, 326).
 Хутко-хутко — дуже швидко. Батько вдарив по конячці і хутко-хутко поїхав геть (Гнат Хоткевич, I, 1966, 72); Хутко-хутко застукало серце (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 7).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 177.

Коментарі (0)