ХУТКИ́Й, а, е.
1. Який відбувається, здійснюється
з великою швидкістю; швидкий, скорий. — Ні, таки
піду.. — І Софія подалась хуткою ходою стемнілою
стежкою до курзалу (Леся Українка, III, 1952, 533); Сон
прилетів хуткий і здоровий (Олесь Донченко, Зоряна фортеця, 1933,
8); * Образно. Дрібна й середня промисловість іде
вперед хутким кроком (Василь Еллан, II, 1958, 278);
// Який
дуже швидко рухається. Ми швидко потрапили в хутку
течію, що одразу винесла човен кудись на кілометр від
острова в озеро (Олексій Полторацький, На.. меридіанах, 1933, 58);
// Здатний до швидких дій; меткий, прудкий. Хоч сам
він не раз менше робить, ніж другі, але під гомін його
жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей,
здорового, ясного лиця і хутких.. рухів робота всім іде
спірніше, легше і краще (Іван Франко, III, 1950, 126); Отак
несподівано показала себе Махтеїха одним із
найпрацездатніших членів колективу. Взагалі була вона доброю
хазяйкою, хуткою в роботі — аж горіло все в неї в руках
(Євген Кротевич, Сини.., 1948, 201).
2. Те саме, що скорий 2. Адреса моя та сама, що й досі була, — в хуткім часі не збираюсь нікуди їхати, а як може й їхатиму, то Вам напишу (Леся Українка, V, 1950, 78); — Ти правильно чинив, що не повірив у мій хуткий приїзд до Чадака (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 42).