ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькуватий. Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку непричинених дверей (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 331).
ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, а, е. Те саме, що хвалькуватий. Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку непричинених дверей (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 331).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 33.