ХВАЛЬКУВА́ТІСТЬ, тості, жін. Властивість за значенням хвалькуватий. За.. зухвалість і хвалькуватість його не полюбляли в батареї (Леонід Смілянський, Зустрічі. 1936, 90); Нашому мистецтву повинні бути однаково чужі як розгубленість перед складностями життя, згущення похмурих фарб, так і хвалькуватість, обивательське самовдоволення (Літературна Україна, 12.I 1965, 1).