ХВАЛЬКУВАТО. Присл. до хвалькуватий. — А ти знаєш, Ільку, — хвалькувато шепче Юрко, — ти знаєш, що я там був одного разу (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 65); Закінчивши довбати коритце для шпали чопноока легко відкинула кайло і, підійшовши до Наді, хвалькувато сказала: — Бачила? (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 39).