ХВА́ЛЬНИ́Й, хвальна, хвальне.
1. Який заслуговує похвали, гідний схвалення; похвальний. А що мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 38); Я мав замір пізніше видати цілу поему досконало викінченою, але так діло й стало на сьому хвальному замірі (Леся Українка, IV, 1954, 132).
2. Який виражає похвалу, схвалення; хвалебний. Про походи Тутмоса III та про розміри захопленої ним здобичі розповідають хвальні написи на стінах храмів та гробниць (Історія стародавнього світу, 1957, 34).
3. Те саме, що хвалений 2. Нехай Ваша хвальна редакція поборе відому мені свою нехіть до «модерністів» і прочитає мій переклад (Леся Українка, V, 1956, 308).