в означеннях
Тлумачення, значення слова «хвалити»:

ХВАЛИТИ, хвалю, хвалиш, недок., перех. і без додатка.

1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. — Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? — питала мати. — Та там такі робочі люди, що в нас у Семигорах і нема таких, — хвалив Лаврін (Нечуй-Левицький, II, 1956, 315); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Дуже її хвалили за те, що допомогла зруйнувати розбійницьке гніздо (Три золоті слова, 1968, 136); — Справжня господиня! — спробувавши галушки, хвалить батько дочку, а та лукаво посміюється: — Що я не зварю і як я не зварю, ви все хвалите. Видно, добре за вами нашій мамі жилося (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Ольга Карлівна дуже рідко хвалила, і тому кожна її похвала розцінювалася дорожче «відмінних» оцінок, поставлених деякими вчителями... (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 117).

2. Звеличувати, прославляти. Якби ви знали, паничі, Де люди плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); — їхні попи співають і чорними устами хвалять господа бога, а на ризах в них кров... людська кров... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 177); Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, ми його хвалимо в гімнах (Леся Українка, IV, 1954, 282).
Жити та (і) бога (долю, доленьку) хвалити — жити, будучи задоволеним своїм становищем. — Тут би тілько жити та бога хвалити, а вона візьми та й умри! — гомоніли люди (Панас Мирний, IV, 1955, 229); — Тобі, дочко, тільки жити та бога хвалити (Нечуй-Левицький, III, 1956, 349); Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, всіх любити (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 165); Хвалити бога: а) див. бог; б) (у знач. присудк. сл.) добре, гаразд. — Ну, хвалить бога, що в князя є вино! — гукнув Потоцький, зирнувши на столи, заставлені бутлями з горілкою та винами (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 80); — А-а-а, чумаченько.., — мертво проскрипів Гарматій. — Як ся маєш? — Хвалити бога (Михайло Стельмах, I, 1962, 330); Хвалити долю — те саме, що Хвалити бога. — Живенькі-здоровенькі? — Та нічого, — кажу, — хвалити долю! Все гаразд! (Остап Вишня, I, 1956, 288).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 33.

Коментарі (0)